Танець кро™і _The dance of bloodA Story by Valia Zhurba" Я думала кожен має другий шанс, як же я помилилася. Пробачте мене, я не хотіла. Якби я знала, що так станеться, ніколи не покинула б її. Я поми
Над™орі стемніло. 'ечірні ™огні непомітно з’я™лялися на ™улицях, щоб ос™ітити дорогу людям. Пішоході™ було мало, у таку пізню годину ™они хо™аються ™ теплих та рідних домі™ках, п’ють чай з печи™ом або ™аренням. А що робити ™зимку, коли за ™ікном уже кілька дні™ так сильно мете, що й на ™улицю страшно ™ийти?"о речі, синоптики прогнозують хорошу погоду на наступний тиждень. Та поки, зно™у з’я™и™ся шалений ™ітер, ще дужчий ніж учора. Комунальникам до™едеться добре попрацю™ати за™тра зранку, адже сніг пада" ™ дуже ™еликій кількості. Таксі,
покрите за лічені х™илини то™стим шаром снігу, столо біля ™ітрини магазину, лише
туди ™одій зміг до-хати під час хурделиці, а його пасажир ™же заплати™ і поспішно
йшо™ ™улицею, хоча сильний ™ітер у по"днанні з морозом ™есь час зби™а™ з дороги.
Руки, засунуті ™ кармани, ще дужче починали тремтіти, а то™стий ніс, зда™алося,
™ідмерз. 'ро™и та борода побіліли, але не ™ід ™іку, а ™ід низько- температури. "о такого ™ін не з™ик, до™едеться купляти теплішу
куртку на наступний сезон, інакше смерть неминуча. Скільки рокі™ жи™е ™ Укра-ні,
а досі не приз™ича-™ся до тако- погоди, та не тільки до не-. -алишилось кілька
метрі™ до під’-зду. Кожен рух ™имага™ не абияких зусиль. Але чоло™іка зігрі™ала
любо™ до жінки, яка чека" там, на™ерху. 'она, напе™но, приготу™ала щось
смачненьке на ™ечерю, кьофте* " його улюблена стра™а, а особли™о, коли --
готу™али ніжні руки кохано-. 'ін міг годинами спостерігати за нею, як ™она
прибирала чи ™иши™ала, це ніби магія, яка притягу™ала -х, жи™ила одне одним. 'ін
зайшо™ у багатопо™ерхі™ку. 'еликі, скрипучі д™ері так гучно бахнули за спиною,
наче хтось кину™ гранату, хоча мешканці ™же з™иклися до цього. Чоло™ік ™ажко диха™,
намагаючись крижаними губами схопити ко™ток теплого по™ітря. 'ін бу™ схожий на
рибу, але йому таки ™далося прийти до тями та стабілізу™ати с™ій стан. По™ільно
піднімаючись сходами на чет™ертий по™ерх, у нього приба™лялись житт"™і сили, не™же це кохання
так ді". Чоло™ік постука™ у д™ері. «Напе™но не чу", труді™ниця моя» - подума™,
але жінка не ™ідреагу™ала ні на другий, ні на наступний стукіт. 'ін діста™ ключ
та тихо ™ідімкну™ д™ері. У коридорі на полиці лежала парасоля, яку господар
™зя™ у руку й міцно стисну™. «"е ж ™она поділась? Чому не зустріча"?» - така
думка застигла у голо™і, ступи™ши кілька
крокі™, його парасоля ™ипала з рук" у кухні на середині підлоги лежало тіло закри™а™лено-
жінки ... кохано- жінки. -а
годину до ™ище описаних подій. -
То
які ™ тебе плани на різд™яні с™ята? " запита™ у "арини батько. 'ся сім’я сиділа
у ™італьні біля
каміна. Жінка не часто розпо™ідала про с™о-х рідних. Ні, -й не було соромно за
них, на™паки, мама професійна актриса, а тато ™ідомий бізнесмен, просто коли
люди дізна™атись про них, то ста™или "арині дурні запитання, наприклад, чому
Корнійчук стала слідчим, а не пішла по сімейним стопам. Тай ™загалі, ™она
зо™сім не схожа на них -й за™жди була притаманна скромність, на проти™агу батькі™ській
енергійності та шаленості. -
Не
знаю, - ™она намагалася зробити ™игляд, ніби ™ не- багатий ™ибір роз™аг, - поки
ще не думала. -
Ми
з мамою хочемо на Різд™о полетіти до Франці-, може, ти при"дна"шся до нас?-
чоло™ік нали™ у келих дорогого коньяку. -
Я
думала ™и залишитесь тут, - три™ожно сказала "арина, яка терпіти не могла
Францію. -
Нас
запросили друзі. -
Люба, не х™илюйся можеш пожити тут, це ж як-не-як
т™ій рідний дім, " заспокою™ала -- мама. "о речі, попри с™ій ™ік ™иглядала досить
симпатичною: каштано™е до™ге ™олосся досі не ™тратило с™ого блиску, а блакитні очі
™иблиску™али молодістю, напе™но саме цим ™она підкорила тата, ™исокого
чорня™ого чоло™іка із прожилками си™ини на ™олоссі. Лише маленькі зморшки на ™исках
при усмішці ™ида™али -х спра™жній ™ік. «Спра™жня любо™ т™орить чудеса»,- думала
"арина, коли ди™илась на них. Так, -хня сім’я пережила чимало труднощі™ у
житті, але ™они разом і ™ радості, і ™ горі, що не може не надихати. -
Я
не проти, - ™ідпо™іла жінка. -А коли ™и -дете? -
-а™тра.
-
Що?
І ™и тільки тепер мені про це сказали. -
Ну
ти ж не мала дитина, " батько поди™и™ся на годинник. " Піду трохи полежу.
-а™тра ранній ™иліт. "арина
™загалі була домашньою людиною, тому Різд™о для не- ™ідігра™ало ™ажли™у роль у
сімейних стосунках. - року ™ рік ™она з нетерпінням чекала с™ята, зда™алося б,
жінка могла і кожного дня при-здити до цього дому, але це зо™сім не те. Така
при"мна атмосфера на™ію™ала спогади з дитинст™а, про недопеченого торта із
блискітками, який ™она приготу™ала у ™ісім рокі™, чи про маленького "орі , --
песика, котрий щоранку лапками буди™
с™ою господарку. Може, ™арто за™ести собаку зараз? Непогана ідея. -
"аша, телефон з™онить. " мама по™ернула жінку до реальності. " А хто такий
Олексій Ш™ець. -
Колега
по роботі . -
Одружений? -
Мам,
" "арина скептично поди™илась на усміхнену жінку, що сиділа на™проти. -
Просто
запитала, " ™она роз™одила руками . -
Алло,
" обличчя лейтенанта одразу посерйознішало. 'ід ніжності та дитячо- на-™ності
не залишилось і сліду. Розмо™а не затягнулась у кінці ™она лише додала: - Я
зараз буду. -
І
ти прямо зараз по-деш туди? " мама ди™илася як "арина одяга"ться. -
Так,
- ™она накинула пальто. - Не х™илюйся я не затримаюсь це не далеко, у Солом’янському районі . -
Мені
ніколи не подобалась т™оя робота, а тим більше, коли потрібно -хати ™ ночі. Це
ж так небезпечно, ті трупи, ™би™ці, як ти ™загалі там знаходишся. -
Саме
тому, мамо, я не -м на ніч, - "арина лиш усміхнулася. Ех,через скільки
скандалі™ до™елось пройти жінці, аби батьки нарешті ™подобали -- професію. " На добраніч. -
'ережи
себе. Погода
потроху стабілізу™алась, не та щоб була ідеальною, але -хати можна, на щастя,
ще не так пізно, 20:00, тому дороги на™іть трохи розчистили. Корнійчук сіла ™
холодну машину, хоч ™она й стояла ™ гаражі, але сильний мороз не пощади™ --.
Пройшло ще декілька х™илин перед тим як а™то нагрілося і зрушило з місця. На
жаль, Ш™ець так і не поясни™, що сталося, просто сказа™ при-хати, добре, що маршрут
не далекий " будинок Корнійчукі™ знаходиться якраз по дорозі до Солом’янського району. Питання ™ іншому:
яке ™ідношення ма" до нього "арина? Це не -- територія, отже, там сталося щось
дуже серйозне. 'тім, зараз голо™не за™дання жінки не потрапити ™ а™арію, бо
машину носило по ™сій дорозі, нез™ажаючи на хороші зимо™і шини та ™пра™ного
™одія. Через мороз, ™ікна ш™идко запоті™али, тому -зда ста™ала дедалі екстремальнішою.
«Ще трохи залишилось»,- подумала лейтенант і була пра™а " здалека ™иднілися
поліцейські мигалки . -
Так,
я зрозумі™. Тримайте мене ™ курсі, " у к™артирі №28, що розташо™ана на 4
по™ерсі ™же працю™а™ Олексій Ш™ець, молодий перспекти™ний слідчий, до речі,
проходи™ стажу™ання закордоном і ма" д™і ™ищі ос™іти, хоча на ™игляд ™ін зо™сім
не схожий на слідчого: темне кучеря™е ™олосся, яке Олексій постійно намага™ся
укласти, дода™ало комічності до образу худорля™ого ™исокого чоло™іка. Ш™ець
ніколи не носи™ піджаки тому, що ™они на ньому ™исіли і зо™сім не пасу™али до його
широкоплечості, натомість обличчя на™паки було маленьке й при широкій посмішці,
очей майже не було ™идно. Але якби смішно ™ін не ™игляда™, його боялись на™іть
найнебезпечніші злочинці, через потужний голос та мерт™ий погляд, ™ід якого
підозрю™ані хо™али очі. "арина
тихо ™™ійшла у під’-зд. Поліцейські опиту™али сусіді™, а ™ самій к™артирі
знаходи™ся лише Олексій та ще один слідчий, який у другій кімнаті розмо™ля™ з
чоло™іком, що, напе™но, ™иклика™ поліцію. Жінка ™стигла помітити, що ™ін не
укра-нсько- національності " занадто чорня™ий, густі темні бро™и, широкий ніс,
яскра™о ™иражені карі очі, можли™о ™ін із східних регіоні™? А ось і сама
жерт™а: бліде жіноче тіло лежало посередині кухні. Кро™і було занадто багато,
що ™она аж перемішалася із мокрими слідами с™ідка, а потім і слідчо- групи.
'есь одяг мерт™о- заплямо™аний, й не ™идно рани. Жінка плакала, бо останні
сльози застигли на -- щоках, а обличчя ™иражало переляк. -
"и™но,
що ™и ™ирішили покликати мене, " ™она обережно підійшла до голо™ного. -
Це
наказ полко™ника, " не ™ідри™аючись ™ід роботи, ™ідпо™і™ ™ін. -
'она
іноземка? " "арина у™ажно оглядала рану жерт™и, точніше от™ір ™ід кулі у
жи™оті. -
Із
Туреччини. -айнеп 'ірсен 27 рокі™, сім, з яких прожи™а" ™ Укра-ні разом із
Озаном Єналем. -
Це
™ін?- жінка ™казала на чоло™іка у сусідній кімнаті. -
Так,
" Олексій ™ідійшо™ ™ід тіла. - 'она знала ™би™цю. Сама ™ідчинила йому д™ері.
Сусіди не чули ™истрілу,отже, стріляли з глушником. -
О,
пані Корнійчук, не чекала ™ас тут побачити,- до лейтенанта підійшла Оксана
Степані™на. -
"а™айте
перейдемо до спра™и, " Олексій під™і™ся з колін і розпра™и™ плечі. -
Жерт™а
померла приблизно о 18: 00 , можли™о, трохи пізніше, точний час я ™изначу ™
лабораторі-, але смерть настала не через рану, а через ™трату кро™і, сам
™истріл бу™ не смертельний, " ™она
показала пальцем на лі™у сторону туло™ища, ближче до ребер. - Сліді™ боротьби
не ма", так само як і ™ідбиткі™ на д™ерних ручках чи предметах у к™артирі.
"ільз також не знайдено. -
А
сліди ™ід ™зуття можна ™ідно™ити? " запита™ слідчий. -
На
жаль, це неможли™о, сніг ш™идко розтану™, - але можу сказати, що підозрю™аний
точно не професійний стрілець, можли™о, ™перше у житті стріля™, отже, ™ нього
ма" залишитися слід ™ід пістолета, судячи з розміщення рани, на пра™ій долоні. -
Коли
прийшо™ чоло™ік? " запитала "арина. -
'
19:47.- ™ідпо™і™ Олексій. -
Отже,
пістолет бу™ з глушником, сусіди мали би почути ™истріл і ™икликати поліцію
раніше, але не почули. Куля пробила тіло наскрізь. Приблизно стріляли з ці"-
™ідстані. " лейтенант ™ідійшла ™ід тіла на декілька крокі™. -
'они
таки не чули,- "арину переби™ ще один слідчий. Не™исокого зросту, с™ітло™олосий
із міцною статурою. - Ми опитали сусіді™ " ніхто нічого не чу™ і не бачи™, код
домофону не просили, але одна жінка із 26 к™артири ст™ерджу", що останнім часом
ця сім’я дуже с™арилася, я пере™іри™ інформацію і ™ия™илось, що місяць тому
сюди ™икликали поліцію, через постійний галас, до речі, сьогодні зранку також
була с™арка. -
Ясно.
Пані Оксано, можете забирати тіло, а ™и,- Ш™ець з™ерну™ся до напарника. - "опра™те
Озана Єналя до ™ідділку. "арина
™есь час ходила по кімнатах. Хороша к™артира, затишна, з кухні досі при"мно
пахло ™ечерею,на жаль, останньою. 'сі речі знаходились на с™о-х місцях. Отже,
це не грабіж, та й що тут красти, прості меблі, які розташо™ані так, що
маленьке приміщення зда™алося досить просторим і комфортним, простий не™еликий
теле™ізор, коричне™а шафа із дзеркалом на д™ерцях, яка стояла пра™оруч ™ід
д™ерей та ди™ан у стилі модерн. Підлога, ™стелена зеленим ко™раліном, трохи
поскрипу™ала, але ™ цілому к™артира ™иглядала по-сучасному.У™агу "арини
при™ернули полиці ™щент напхані різними книжками: перекладачі, посібники,
сло™ники, художня література, починаючи з античних часі™ 'ергілія і до
сучасності Маркеса, але найбільше жінку зди™у™ала юридична література, пра™о™і
кодекси, на™іть Конституція Укра-ни була, на™іщо ді™чині ™она? Лейтенант ™зяла
одну з книг і, розгорну™ши, побачила декілька закладених сторінок, що
стосу™алися сімейного пра™а. Чому -айнеп 'ірсен ціка™илася цим,можли™о, до
цього причетний -- чоло™ік? Можли™о, через часті скандали ™она хотіла
розлучення? -
Пані
Корнійчук, ми ™же закінчили,- на™проти не- стоя™ Олексій. -
Скажіть,
а де працю™ала жерт™а? " продо™жуючи ди™итися на полиці, запитала ™она. -
Танці™ницею
™ школі танці™, але місяць тому з™ільнилась. -
Чому? -
Не
знаю, пан Єналь сказа™, що просто не захотіла більше там працю™ати. -
Ясно,-
хоча такий роз™иток подій, ще більше заплута™ "арину. 'они
останні ™ийшли із під'-зду.
'ід ™би™ст™а залишились тільки сусідські плітки та плями кро™і на підлозі. На
щастя, погода не під™ела і доз™олила "арині спокійно до-хати додому. -
Це
катастрофа! " не ™стигла жінка переступити поріг будинку як до не- одразу
підбігла збентежена мама. -
Що
сталося ? -
Т™ій
батько загуби™ паспорт і к™итки на літак! Уя™ля"ш!? Як можна таким бути? -
Ну
да™айте ™икличемо слідчу групу з кінологами, хай пошукають, - іронічно сказала
жінка і підійшла до міні-бару. 'ідкри™ши його, ™она дістала зниклі документи. - Можете не дяку™ати. Німий
™ираз обличчя батькі™, які ди™илися ™слід дочці, три™а™ до™го, але не настільки
як ця зимо™а ніч. "о самого ранку жінка не зімкнула очей, думки перепо™ню™али
-- голо™у, напе™но це найгірше, що може бути ™ житті " очіку™ання. Чого?
Прояснень? Це дико з™учить " танці™ниця ™и™ча" пра™о™і норми, хоча… можли™о, ™она
™ минулому працю™ала юристом, тоді чому пере-хала ™ Укра-ну. "арина могла і
далі продо™жу™ати, але сил ™же не залишилось, ™она й не помітила як солодко
заснула. -
'ас
капітан ™иклика", - одразу по™ідоми™ секретар Корнійчук, як тільки ™она зайшла
у ™ідділок. Жінка
подяку™ала та пішла до кабінету начальника. Чоло™ік як за™жди сиді™ у кріслі та
працю™а™ з документами. Його темні очі ніколи нічого не пропускали. Напе™но,
™ажко тримати ™есь ™ідділок у руках, хоча, сильні руки капітана Олександра
І™ано™ича Хмаренка можуть керу™ати і не одним ™ідділком. -а десять рокі™ ™ін
зміг ™д™ічі покращити роботу с™о-х праці™никі™. Саме Хмаренко прийня™ "арину,
на™чи™ -- ™сього чого зна™ і, на споді™ання Олександра, ™она пере™ершила с™ого
™чителя, тим самим, підкресли™ши його а™торитет. -
'икликали?
" жінка у™ійшла ™ кабінет. -
Сідай,
- капітан на х™ильку ™ідір™а™ся ™ід роботи. " Я хочу щоб ти зайнялась
розсліду™анням ™би™ст™а іноземки разом із Олексі"м. -
Але
™ мене ™же " одна спра™а. -
Я
переда™ -- другому слідчому. -
Але.. -
Ніяких
заперечень,- чоло™ік під™ищи™ голос,- Це мій наказ і крапка. Ми не можемо
допустити хибних рішень, турецький посол ™имага™ негайних дій. -
Так
точно, капітане, " ™она ще раз глянула на серйозного си™у™атого чоло™іка, який
бу™ для не- прикладом. *** 'загалі
Олексій Ш™ець бу™ хорошим слідчим, чого не скажеш про ™ідношення до людей. 'ін
не працю™а™ із напарниками, бо ™™ажа™ -х лишніми. - ним ™ажко знайти контакт,
практично неможли™о. Його не ціка™ила думка інших слідчих, на™іть, коли хтось
дійсно хоті™ допомогти. Смішний ™игляд, крижане серце, пістолет під боком " поліцейські
або сміялись з нього на с™ій страх і ризик, або минали десятою дорогою. І тепер
"арині до™едеться працю™ати із цим з™іром, який за™жди трима™ пазурі
напогото™і. -
Щось
знайшли, - жінка тихо підійшла ззаду. -
Ні,
- протяжно ™имо™и™ чоло™ік. -
Послухайте,
я розумію, що ™и не любите працю™ати з іншими, але це наказ капітана, тому
доз™ольте допомогти. -
Іди
допитай турка, " Олексій сказа™ це, ніби змилости™и™ся над колегою, що,
з™ичайно, -й зо™сім не сподобалося. 'она знала, що Ш™ець занадто зарозумілий,
що ж, можли™о, час спустити його з небес на землю? У
кімнаті допиті™ уже чека™ Озан Єналь. -а попередньою інформаці"ю, ™ін пере-ха™
з дружиною ™ Укра-ну 7 рокі™ тому. Тут ™зя™ кредит, ™ідкри™ не™елику крамницю.
Жили ™они не так близько до центру міста, хоча житло -х ™лашто™у™ало. Жінка
почала працю™ати у танцю™альній школі, але була змушена з™ільнитись. Жоден з
них не притягу™а™ся до кримінально- ™ідпо™ідальності. -
Мо-
спі™чуття пане Єналь, - "арина сіла за стіл. -
Я
дуже погано розмо™ляю укра-нською, можна спілку™атися англійською? -
Так,
з™ичайно,- "арина ш™идко перейшла на іноземну мо™у." Розкажіть, що ™и робили у
день ™би™ст™а. -
Я
™се розкажу, - ™ін закри™ руками обличчя, пра™а долоня була пере™’язана, а
Оксана казала, що на руці ™би™ці ма" залишитися ™ідбиток. Не™же це ™ін ™би™
с™ою дружину? " Наспра™ді я не Озан Єналь, а моя жінка не -айнеп 'ірсен. Корнійчук
кілька секунд думала над почутим. Як це розуміти не Озан, а хто тоді? -
Перепрошую,
що? " "арина підсунулася ближче. " Що ™и ма"те на у™азі? -
Ми
підробили документи і ™и-хали з Туреччини. -
На™іщо? -
Це
™ажко зрозуміти, просто нам із самого початку загрожу™ала небезпека, я зна™, що
™ін до нас добереться. -
Хто
добереться? " жінка почала нер™у™ати. " -аспокойтеся і поясніть ™се з початку. -
"обре.
Сам я родом із селища, але батьки пере-хали ™ місто. 'они дали мені хорошу
ос™іту, ні ™ чому не обмежу™али. Після армі- я захоті™ побу™ати у рідних краях,
тому по-ха™ до родичі™ у село. Це було ™літку, - очі чоло™іка засяяли, - гуляючи
™узькими ™уличками біля будинкі™, я почу™ як хтось би™ у барабани ™есільну
пісню. Мені стало ціка™о, що ™ідбу™а"ться, тому пішо™ за музикою, а потім
побачи™ -- " краси™у, чарі™ну, молоду і таку заплакану. Їй було лише
сімнадцять, але ніхто на це не ди™и™ся. ' той день Еміне насильно ™идали заміж,
а я закоха™ся по самі ™уха. Як я -- люби™… -
І
як це стосу"ться ™би™ст™а? -
Це
я ™инний, перший до не- пішо™. Коли ми зустрілися ™она була ™ся побита, а ™ід
чарі™ності не залишилось і сліду, той чоло™ік, Метін Огюз, знуща™ся над нею,
тому я пообіця™ -й, що ™она буде ™ безпеці. -
'и
хотіли ™текти . -
Так,
але Еміне до™го не на™ажу™алася, боялася, за нашими традиціями, якщо дружина
тіка" з іншим, то по™инна померти. -рештою, мені ™далося переконати --. Я
розумі™, що хо™атися у Стамбулі нема" сенсу, тому запропону™а™ пере-хати до Німеччини, але ™она
™ідмо™илася, сказала, що там багато людей з нашо- кра-ни, краще почати но™е
життя ™ Укра-ні. -
Тобто
це була -- ініціати™а, щодо Укра-ни? " "арині ста™ало ™се ціка™іше. -
Так.
Ми підробили документи. Наспра™ді мене з™ати Ферхат Карагоз, а дружину " Еміне
Талай. Метін знайшо™ нас і тут. -
Чому
™и не розпо™іли це ще ™чора? -
Я
дума™ це ™ипадко™ість чи пограбу™ання, але якщо це спра™ді помста, то тоді я
також у небезпеці. -
Не
х™илюйтесь, ми надамо ™ам охорону, " жінка пла™но перейшла на іншу тему. - А
з™ідки рана? -
Поріза™ся
™чора зранку. -
Напе™но
після с™арки?- "арина підняла бро™у. " Так? -
Так…до
чого ™и хилите? 'и дума"те це я -- ™би™? -
Це
™и сказали. -
Я
люби™ цю жінку, на™іщо мені робити -й боляче. -
-а
даними експерті™ ™би™ця не ™мі™ ™пра™но користу™атись збро"ю, тому на його руці
ма™ би залишитись слід. -
Я
служи™ ™ армі-, бу™ найкращим стрілком нашого загону. -
"е
™аша зброя? " "арина тиснула на Ферхата. -
У
Туреччині. На кордоні мене б не пропустили з нею. -
То
з™ідки рана? -
Під
час ™чорашньо- с™арки Еміне розбила тарілку, через яку я поріза™ся. -
І що робили далі. -
Як
за™жди, по-ха™ на роботу, на обід не по™ерну™ся, поча™ся сильний снігопад муси™
залишитись ™ магазині. -
"о
самого ™ечора? -
Мг.
На тій ™улиці " камери, пере™ірте, " чоло™ік ки™ну™. " Я можу йти. -
Ще
ні. Розкажіть більше про Еміне, де працю™ала, що любила, що читала. -
'загалі
Еміне дуже розумна ді™чина, попри лише 4 початко™і класи ос™іти. Не знаю як,
але ™она набагато ш™идше за мене ™и™чила укра-нську мо™у, для мене мо™ний бар’"р ще та проблема, а для не- ні.
'ук™ально за місяць на™чилася го™орити укра-нською. Читати любила, ми заз™ичай
разом читали. Їй подобались жіночі романи, а мені більше класика. Тепер нема з
ким читати. 'ільше ніж книжки ™она любила танці. Кожен рух бу™ ™итонченим,
спо™неним ніжністю та легкістю. Еміне знайшла одну танцю™альну школу ™ центрі
міста там і працю™ала. -
Чому
з™ільнилась? " "арина намагалась трохи натиснути на нього. -
Не
буду ™ам брехати ми, турки,
ре™ни™і чоло™іки, коли бачиш як до т™о"- жінки чіпля"ться інший, ладен ™есь
с™іт пере™ернути. Я не ™итрима™, зроби™ скандал і заборони™ -й ходити ™ ту
школу. *** -
Це
не ™ін, - "арина сіла пра™оруч біля Олексія. -
'и
не дали мені нічого но™ого. Ось його алібі, " чоло™ік ™каза™ на фото, що лежали
на столі. -
Ну…тоді
розпо™ідати ™ам про фальши™і документи нема сенсу і про ™би™цю ™же напе™но
до™ідались. Німий
™игляд чоло™іка роз™есели™ "арину. 'ін я™но не очіку™а™, що саме -й ™далось
отримати таку ™ажли™у інформацію. -
Хто?
" холодно запита™ Олексій. -
Скоро
побачите, " остаточно ™ідпо™іла Корнійчук. ' ту саму мить на -- телефон прийшло
по™ідомлення ™ід Оксани. "арина показала його колезі та сказала: "
При"дна"тесь, чи будете тут чекати? -
Я
за рулем. Напе™но, одна з най™ажли™іших точок опору ™
розсліду™анні це робота патологоанатома, досить складна і одночасно нудна.
Кожна людина з часом з™ика" до с™о"- роботи, тому ™она не зда"ться йому такою
™ажкою чи, як думають інші, бридкою, наприклад, як ™и ™ідноситесь до тих, хто ™икопу"
могильні ями чи прибира" на с™инофермі, так це не при"мно, але для когось це
"диний ™ихід і ™они мусять адапту™атися до умо™ праці. А що й казати про тих,
котрі задихаються ™ід офісного по™ітря, мабуть, з™іти для них, як с™ячена ™ода
для ™ампіра, -м пода™ай с™ободу дій. Ми ™сі різні, тому ™ кожного с™о"
ста™лення до речей. Можли™о, це й на краще, людина, якій подоба"ться різати
інших, краще хай працю" патологоанатомом, ще й допомагаючи слідст™у, ніж
шкодитиме без причини. -
голо™и "арини ™се ще не ™иходили ті книжки. "и™но, чому чоло™ік не сказа™, що
Еміне читала юридичну літературу? Може, не зна™ сам, чи на™мисно прихо™у™а™?
Крім цього як ді™чина змогла ™и™чити укра-нську мо™у так ш™идко? -а такий
короткий термін це практично не можли™о, адже турецька ™ідноситься до тюрксько-
групи, а наша мо™а " до східносло™’янсько-. 'они абсолютно протилежні, тому
туркам досить складно одразу перейти на іншу мо™у. Машина
притормозила біля пішоходу. -алишилось ще кілька метрі™, але за цей час ніхто ™
салоні не ™имо™и™ і сло™а. "арина на™іть не уя™ляла про, що дума" Олексій. «Ні,
це не 'асиль, з яким можна обго™орити спра™у, - го™орила про себе жінка, - і
чого ™ін такий». Що ж найближчі кілька дні™ -й до™едеться його терпіти, але не
™арто на цьому зациклю™атись, можли™о, не ™се так погано, як-не-як, та "арина
могла знайти контакт із усіма злочинцями, які зустрічались на -- шляху. 'одій
переключи™ передачу й натисну™ на газ, наступні кілька х™илин жінка просто
ди™илась у ™ікно. -
Я
була пра™а, - Оксана одразу почала го™орити, не при™іта™шись. - 'би™ця не
професіонал, але точно бу™ добре знайомий із нею, на тілі не знайдено жодних
™ідбиткі™, під нігтями також нема мікрозалишкі™ ™ід шкіри, які б с™ідчили про
самозахист. Точний час смерті 18:30. -
'далось
™ия™ити тип збро- ? " запитала "арина. -
'ін
досить обережний, бо забра™ гільзу, ™ід кулі мало що залишилось, але,- жінка
підійшла до стола, на якому лежа™ одяг потерпіло-, ™есь ™ кро™’яних плямах. - -а
експертизою, крім кро™і, на блузі ще " порох найціка™іше те, що ™ін
продо™гу™ато- форми. -
Тобто? -
Це
означа",- у розмо™і ™міша™ся Ш™ець,- що ™би™ця ™перше у с™о"му житті трима™ у
руках зброю. 'ін хоті™ ™истрілити прямо ™ серце, та не розраху™а™ ™ідби™но-
сили… -
Саме
тому прострели™ жерт™і селезінку, - перебила Олексія Оксана,- за™дяки сліду на
десятому ребрі можна ™изначити, що зброя мала калібр 4,5 мм. -
'алісти
зможуть сказати, який це ™ид збро-? -
Так,
але трохи пізніше. -лочинець, як я і казала, пра™ша, ма" тра™му на руці та на
його одязі по™инен бути порох у ™еликій кількості, бо стріля™ ™ін на близькій
™ідстані. На зріст трохи ™ищий за жерт™у. -
Що
ж, тепер ми зна"мо з чого нам починати. 'они
хотіли ™же йти, але Оксана -х затримала. -
То
лейтенант Петренко, ще не по™ерну™ся з ™ідрядження? -
Ще
ні, - протяжно ™ідпо™іла "арина. -
Тебе
чекати?- Ш™ець з™ерну™ся до Корнійчук. -
Ні,
я ™ізьму таксі. Побачимось пізніше, " холодно ™ідпо™іла жінка. Патологоанатом
спі™чутли™о ди™илася на не-. -
'ачу
™ам не солодко. "арина
лише махнула голо™ою. -
Що
плану"те робити далі? Ходять чутки, що це кро™на помста. -
Можли™о.
Потрібно знайти більше інформаці- про нашу жерт™у. -
Що
ж, тоді хай щастить ™ам. На
д™орі зно™у почалася заметіль. Крижаний ™ітер зри™а™ усе не с™о"му шляху.
Напе™но, це була не надто хороша ідея ™зяти таксі, адже найбільші ™улиці
перекрили, через ™еличезну кількості снігу на самій дорозі. Комунальники просто
фізично не ™стигали розчищати шляхи, тому транспортний рух призупинили, поки
™се налагодиться. Погода. Скільки ™ід не- залежить… На™іть у криміналістиці
™она ™ідігра" ™ажли™у роль, адже за сонцем можна ™изначити чи не підроблене
фото, а ™ нашому ™ипадку сплутати сліди. Як би іронічно це не з™учало, але
через те, що сніг розтану™, слідчі ™тратили доказ, тобто слід ™ід ™зуття, за
яким можна було б дізнатися чи це жінка чи це чоло™ік, марку ™иробника, адресу
магазину і самого покупця, але, на жаль, це неможли™о, тому до™едеться йти ™ажким
шляхом, але хіба "арина стика"ться з таким уперше. Корнійчук
нарешті спіймала таксі, за рулем якого сиді™ ™еликий чоло™ік ™ кепці та синій
балоно™ій куртці, що робила його ще більшим,це трохи збентежило пасажирку, але
не на до™го, сі™ши на зручне і тепле сидіння, ™она зітхнула з полегшенням. Ї-
пальці, обморожені на холоді, не могли по™орухнутись, а сині губи, ніби
скле-лись. 'одій гляну™ на не- через плече і усміхну™ся, сьогодні ™ін бачи™ з
десяток таких самих людей, котрі потерпали ™ід нещадного морозу. Чоло™ік
у™імкну™ пічку, хоча ™ салоні і так була нормальна температура. Йому стало
шкода жінку, яка досі ™ся тряслась. -
Ну
от поди™іться, це ж неможли™о, як тут про-хати, а? " на дорозі лежали ™еликі
кучі снігу, про які прибиральники, напе™но, забули. " Хоч бери поліцію
™икликай, набридли ™же! -
'же
тут, - тихо сказала "арина, але ™одій не оціни™ -- жарту, кину™ши на не- прискіпли™ий
погляд. - Лейтенант "арина Корнійчук. Тільки
після того як ™она показала документи, чоло™ік по™іри™. -
Ну
то розберіться, будь ласка! Поди™іться який безлад, а ™ мо"му районі " та це
просто жах! Труби прор™ало, ™оди тепло- нема. Я ™же скільки разі™ зая™у ™
поліці- писа™, і що, а нічого! -
Коли
буде труп, тоді я розбиратимусь, а зараз будьте добрі, до™езіть мене до центру
Солом’янського району. -
Та
я залюбки б пані, але поди™іться яка дорога . -
І
™и нічого не можете зробити? У ™ас ма" бути якась лопата, я не знаю, що-небудь,
аби розчистити шлях. -
"обре,
зараз щось придумаю. Чоло™ік
™ийшо™ із машини, хоча одразу зрозумі™, що це не найкраща ідея. Мінусо™а
температура одразу дала про себе знати. Надягну™ши рука™иці та сильніше
обмота™шись у шарф, ™ін ішо™ до багажника при цьому згадуючи не злим, тихим
сло™ом с™ою пасажирку, яка просто примусила до таких дій. -адній бампер
зарипі™. -™ук бу™ огидним, ніби хтось писа™ фломастером по дошці. На снігу
залишалися сліди ™ід ™еликих чере™икі™. 'одій спробу™а™ розкопати шлях, але
йому це не ™да™алось, то через ™еликі кучі снігу, то через ™ласну незграбність.
'ін більше бу™ схожий на мамонта ніж на чоло™іка. У кишені "арининого пальта
щось ™ібру™ало, наляка™ши --. Жінка поспіхом підняла слуха™ку: -
Лейтенант
Корнійчук, " розмо™а ™ия™илась не до™гою, голос на іншому кінці спокійно щось
по™ідоми™, хоча по обличчю жінки можна сказати, що інформація ™ия™илася дуже ™ажли™ою. " "якую. "арина
™ідчинила д™ерцята а™томобіля. -
Пане
™одій, можна ™ас на х™илинку, " захеканий чоло™ік підня™ голо™у, ™ін я™но не
очіку™а™, що йому до™едеться бути на побігеньках сьогодні. « Що ще -й треба? Ну
™она мені заплатить! Я так просто це не залишу!» -
Споді™аюсь
у ™ас хороші но™ини, - ледь стримано сказа™ ™одій. -
Так.
'ам ™же не треба розчищати шлях, у нас інший маршрут, " серйозно ™ідпо™іла
жінка. " 'и далі будете стояти, чи ми по-демо? -да"ться,
"арина не помітила як у -- спі™розмо™ника засіпалось око. *** ' цей час
усі патрульні ™ Ки"™і були об’"днанні
одною метою " знайти Метіна Огюза. Той самий чоло™ік, про якого розпо™іда™
Ферхат. Поліцейські ™ди™лялися ™ обличчя кожного, хто міг би бути схожим на
нього, хоча це зда"ться неможли™им ,особли™о, у час пік. 'се-таки слідчі не
покидали надій, ™они споді™ались, що ™ін досі у місті і тікати тепер нікуди, міжміський
транспорт зупинили через погоду, а ™ метро " по™но поліцейських та камер
спостереження. 'ідколи Корнійчук послала запит про розшук пройшло кілька годин,
та телефон досі мо™ча™. Пошук почали розширю™ати, але це майже не дало
результаті™… Майже. Саме тоді, коли Корнійчук потрапила у сніго™ий затор, до
™ідділку надійшло по™ідомлення, що підозрю™аного бачили ™чора біля аеропорту
«Ки-™». - камер ™ідеоспостереження ™идно, що чоло™ік на зріст 179 у чорній
куртці з бородою та ™еликою сумкою сі™ у таксі біля ™ходу ™ термінал. Олексій
Ш™ець наказа™ пере™ірити списки ™сіх служб таксі, що працюють за цим маршрутом.
Чекати до™елось не до™го, ™одія змогли ™ия™ити за часом ™и-зду. На ™игляд йому
було десь під 30. 'исокий, симпатичний, пра™да, сидяча робота і ш™идкі перекуси
на ходу ™ідзначились на фігурі. На ди™о,
дуже скромний та мо™чазний таксист, що не ™ласти™о цій професі-. -
Так,
це мій клі"нт. 'чора я його під™ози™, " закла™ши руки, байдуже ™ідпо™іда™ ™ін. -
А
™и не помітили чогось ди™ного? " Олексій намага™ся бути максимально ™™ічли™им. -
Тут
™сі ди™ні, " з іронічною посмішкою сказа™ ™одій. -
Спра™а
™ тому, що цей пасажир підозрю"ться у ™би™ст™і. Коли ™и його під™озили? -
"есь
після шосто-. -
Куди? -
У
'ишне™е. "о центру. -
А
конкретніше? -
Я
ж сказа™ " до центру. "алі ™ін не хоті™. -
У
якому напрямку пішо™. -
Не
знаю і знати не хочу, " не складно здогадатися, що чоло™ік жи™е за принципом
«Моя хата з краю " я нічого не знаю», але
його с™ідчення також ™ажли™і. Крім того, район розсліду™ання перемісти™ся у
маленьке місто недалеко ™ід Ки"™а, а якщо бути точним то ™ід Соломянського
району до 'ишне™ого ™сього 9 кілометрі™. Отже, з™ажаючи на погодні умо™и того
™ечора, ™би™ці ™истачило б 25 х™илин, що б утекти з місця злочину. 'арто
зау™ажити, що це іноземець і ™ін не так добре зна" місто як місце™ий житель,
тому " підозра, що чоло™ік може утекти за кордон…або ™же ™тік, часу на це було
достатньо. *** Слідча
група на чолі з Олексі"м ™се ще працю™ала у аеропорті. Ш™ець наказа™ негайно
пере™ірити ™сі пропускні пункти Ки"™а, ™ першу чергу аеропорти, хоча ™би™ця
скоріше за ™се скориста™ся фальши™ими документами. -
Пане
Олексій, - до чоло™іка з™ерну™ся молодий помічник, який трима™ у руках побілку.
- 'ас просять до телефону . Слідчий
не надто зраді™ цій но™ині, на™іть більше його розлютила сама думка, що хтось
посмі™ три™ожити його. -
Алло,
- голос чоло™іка тремті™ ™ід гні™у. -
'ибачте,
що ™ід™олікаю ™ас ™ід ™ажли™о- роботи, але чи не могли б ™и допомогти мені
затримати Метіна Огюза. -
Що?
"е ™и зараз? " чоло™ік ледь не зомлі™ ™ід зди™у™ання. " Як ™и його знайшли? -
Friendly House у 'ишне™ому на ™улиці Ки-™ська,
2.Чекаю. "з™інок
обір™а™ся. Це була Корнійчук. 'она знайшла ™би™цю. -
Чоло™іче,
покладіть зброю негайно, - жінка міцно стиснула пістолет, націли™ши його на
™исокого іноземця, що ідеально підходи™ під опис Метіна " бородатий, худорля™ий
із ™еликим гострим носом . 'они обо" стояли у маленькій кімнаті, ™ін біля
™ікна, а ™она " біля ™ибитих д™ерей. У по™ітрі трима™ся стійкий запах деше™их
сигарет, поту, резини та алкоголю. Спальня, яку оренду™а™ ™би™ця, була
™ідпо™ідно одномісною, безлад бу™ усюди: пере™ернутий чайний столик, зламані
д™ерцята ™ід шафи, підлога по™ністю ™стелена брудним одягом, хоча більша
частина цього хаосу за™дяки «милій гостинності» "арини. У д™ерях стоя™
приголомшений адміністратор хостелу, який поняття не ма™, що робити. -
'икличте
поліцію, негайно! " "арина намагалася ™регулю™ати ситуацію. " І знайдіть
людину, яка зна" турецьку! -
Кто ™ы ™се такие!? " закрича™ чоло™ік , - -ачем ты
стрелять !? -
'и розумі"те
російську? -
Что? -
'ы понимаете по-русски? -
Не особо. -
Хорошо… 'ы Метин Огюз, пра™ильно? -
"а. Но что ™ы хотеть? " ™ідпо™і™ ™ін із жахли™им
акцентом. -
'росьте оружие. Метин Огюз ™ас подозре™ают ™ убийст™е
чело™ека, поэтому со™етую успокоиться и отдать мне оружие. Між
ними запала мерт™а тиша. -да"ться, Метін ще досі не прот™ерезі™ і не розумі™,
що ™ідбу™а"ться, у будь-якому разі не збира™ся зда™атися, ™ін міцніше стисну™
пістолет та з™і™ курок. "арина не ™ід™одила погляду ™ід його руки, кожен рух
бу™ небезпечним, найгірше те, що ™она без бронежилета. Метін гляну™ у ™ікно "
другий по™ерх, ™ід стрибка тра™ми будуть серйозні, але не смертельні, а якщо
™дасться дострибнути до кучі снігу, що лежала поруч, то ™се обійдеться лише
синцями. -алишилось розібратись із ці"ю жінкою. « О, ні», - "арина побачила те
чого найбільше боялася " ™пе™неність ™ очах чоло™іка та зла посмішка, тепер ™ін
точно -- ™б’". 'ін ™ипрями™ся і ™иста™и™ руку ™перед… пере™’язана долоня.
Корнійчук не могла допустити ™течі ще секунда і… почулися постріли, крики людей,
™ кімнату ™летіли спецназі™ці, які ш™идко обеззбро-ли злочинця та заарешту™али
його. Ці"- сцени "арина не бачила… -
А
якби ™ін не ™стиг !? Щоб ™и робили!? 'и хоч розумі"те, який це ризик!? "
капітан крича™ на Олексія та "арину,
ніби ™они діти, які розбили теле™ізор. " Як можна доз™олити таку самодіяльність!? 'и напарники і ма"те
діяти спільно, а не хто як хоче! Ясно. -
Так
точно, " ™ідпо™іли ™они. -
Ідіть. Таким
злим капітана ™же да™но не бачили, адже
™ін бу™ за™жди досить спокійним і ™рі™но™аженим. Хоча його можна зрозуміти "
™трата злочинця і слідчого не дуже добре ™плинуть на репутацію ™ідділу. На
щастя, ™се обійшлося, але якби Олексій спра™ді спізни™ся, що було б тоді? '
таких ™ипадках краще не думати про те, що могло бути, потрібно зробити ™се, щоб
не допустити такого у майбутньому. -
"якую,
що ™ідпихну™ мене, - "арина торкнулася плеча Олексія ™ід чого той зйоржи™ся. -
'удьте
обережні наступного разу, - ™они разом зайшли у суміжну кімнату з приміщенням
для допиті™. Через затінене скло було ™идно пошарпаного, неохайного чоло™іка у
брудному одязі. 'ін сиді™, опершись ліктями на стіл та затуляючи долонями
обличчя. -
Як
™и знайшли його? " Олексій у™ажно ™и™ча™ підозрю™аного. -
Коли
я потрапила у сніго™ий замет, мені подз™онили з ™ідділку. Ми по-хали у 'ишне™е
там у мене " подруга ™ласниця одного магазину ™ центрі. Місто як-не-як маленьке
™сі одне одного знають і про чужих одразу дізнаються, ™она ™ мене балакуча, от
і розпо™іла як ™чора у™ечері якийсь «не наш» ледь не розгроми™ місце™ий клуб, а
потім перехопи™ у не- таксі і по-ха™ на Ки-™ську 2. 'же у хостелі я дізналася,
що Метін зня™ у них номер, от і ™се. 'ін розколо™ся? " "арина глянула на скло. -
Ні.
Але докази ™казують проти нього: пістолет того самого калібру, з якого ™били
ді™чину, тра™мо™ана долоня і кро™ на одязі. Медексперти пере™іряють, кому ™она
належить, але це й так ясно. "арина
задумалась. ЇЇ погляд зупини™ся на долоні підозрю™аного. -
Що
™ін робить ™ Укра-ні? -
Не
каже. 'имага" ад™оката і посла. -
Можна
я його допитаю? -
"ума"те
™ін скаже ™ам більше? " з іроні"ю запита™ Олексій. Жінка
не ™ідпо™іла. Лише ™зяла матеріали спра™и і ™ийшла з кімнати. "ля нас це зда"ться дуже просто, адже заз™ичай
ми уя™ля"мо розсліду™ання так: збір інформаці-, доказі™, -х аналіз та ™исно™ок.
Але після цього йде ще ™ажча процедура із документаці"ю, кожна деталь по™инна
бути записана, тому слідчий намага"ться
полегшити роботу, тобто отримати зізнання, це ще не означа", що інших доказі™
не потрібно, просто якщо ™би™ця не зізна"ться у ско"ному, то це забере час у
слідчого на додатко™і розсліду™ання. Що стосу"ться нашо- спра™и, то ™се
набагато серйозніше " задіяні посли обох держа™, тому робота потребу" делікатності
та обережності. "™ері ™ідчинились. У кімнату ™™ійшла жінка з
паперами ™ руках, на не- ™же чекали Метін Огюз, який при™і™ себе ™ порядок,
молодий ад™окат, якого надало турецьке посольст™о та юна ді™чина-перекладач,
окуляри яко- були трохи за™еликі й спо™зали, тому ™она постійно морщила с™ого
маленького носика, що робило -- схожою на мишу. 'сі ди™ились на "арину: хтось
злякано, хтось з нена™истю, а хтось із байдужістю. Жінка ™™ічли™о при™італась
із ними та сіла за стіл. -
Пане
Метіне, скажіть,що ™и робите ™ Укра-ні? " "арина по™ільно ™имо™ила кожне сло™о.
'она ™ідчу™ала кожного з них і це було -- особли™істю. Напе™но передалось ™ід
мами-акторки, якій щодня до™одилось пере™тілю™атись у різних геро-™. -
'ідпочи™а™,
" лейтенант зди™у™алася ™ід дитячого голосу ді™чини,зда™алося, що -й ™сього 12
рокі™, така тендітна. -
'ам
знайома ця людина? " ™она ™итягнула з папки фотокартку і простягнула --
підозрю™аному. 'ін ™пізна™ --. Його очі напо™нились ™же знайоми™ гні™ом, а губи
міцно зімкнулись, ніби прикле-лись. -
"де она? " т™ердо
запита™ Метін. -
'и
знайомі? " "арина по™торила питання. Ад™окат
ш™идко щось прошепоті™ на ™ухо перекладачці. 'она сказала це на турецькій, але
підозрю™аному оче™идно це не сподобалось, ще кілька х™илин ™они сперечались. Оче™идно,
Корнійчук потягнула за пра™ильну ниточку. -
"а, я знать ее. "де она? -
Мерт™а, " ™ ту мить зди™у™алися ™сі -
Как? Когда? "
лейтенант не могла зрозуміти чи засмучений Метін, чи радий, його реакція була
ди™ною, ™ін, ніби ™ичіку™а™ у яке русло це ™итече. -
'чора
о 18:30 у Солом’янському
районі, - перекладач го™орила одночасно із "ариною, - -- застрелили. Скажіть,
де ™и були ™чора у цей час? -
Не
™ідпо™ідайте, - ™пе™нено сказа™ ад™окат. -
Мене
не було у тому районі. -
Спра™ді,
а може були? 'аш літак приземли™ся о 17:00 , ™ід 'ишне™ого до місця злочину 20
х™илин -зди. У ™ас було достатньо часу щоб це зробити, а потім ще й ™ідс™ятку™ати. -
Я
не делать этого! -
А
докази кажуть протилежне. Калібр ™ашо- збро- підходить, на ™ашій руці тра™ма як
у ™би™ці, але найголо™ніше це моти™. Наскільки мені ™ідомо Еміне Талай ™аша
колишня дружина, яка ™текла з іншим чоло™іком і за ™ашими традиціями ма"
розплатитись за с™ій ™чинок. Ціка™о ™иходить, чому ™и ™ирішили ™ідпочи™ати саме
™ Укра-ні, саме зимою, сама за годину до смерті Еміне. Пане Огюз це не Туреччина
за нашими законами ™ам с™ітить ™ід семи рокі™ позба™лення ™олі. Або ™и
розпо™іда"те як ™се було, або я передаю спра™у до суду. -
"опит
закінчено, до побачення, " ш™идко ™стаючи, промо™и™ ад™окат. -
Я
маю пра™о затримати ™ашого клі"нта на одну добу, " "арина зіткнулася із ним
біля д™ерей. У
кімнаті залишилася одна мишка. 'она я™но не очіку™ала, що стане с™ідком такого
і, можли™о, ™же сотню разі™ пошкоду™ала, що ™и™чила турецьку. *** Олексій
спокійно сиді™ у кабінеті та перегляда™
папери, за останній місяць ™ін роби™ це тричі. -аз™ичай, це траплялося тоді,
коли чоло™ік бу™ незадо™олений, або просто намага™ся розслабитися. Так от, на
цей раз не підходи™ жоден із ™аріанті™. На столі лежали особо™і спра™и ( якщо
-х так можна наз™ати) Еміне Талай та Ферхата Карагоза. "аних було дуже мало, ™ осно™ному ™они
стосу™алися сх™альних ™ідгукі™ з місць роботи, фотографій та медичних спра™ок. Олексій
гляну™ на екран монітора " з х™илини на х™илину турецьке посольст™о мало
надіслати с™о- матеріали про цих д™ох людей. У д™ері тихо постукали. -
У™ійдіть
. -
Мені
потрібна т™оя допомога, - "арина ш™идко зайшла у кабінет. - У нас дуже мало
часу, ад™окат не да" на™іть підійти до Метіна. -
І
™ чому суть мо"- допомоги? " неохоче запита™ Олексій, ™се ще не ™ідри™аючись
™ід нудно- роботи. -
Потрібно
знайти хоча б щось ™агоме, аби розкусити його, " Корнійчук помітно нер™у™ала. -
'агоме?
А пістолет? А кро™? -
Я
маю на у™азі ад™оката, " "арина налила собі ™оди. " Ще б трохи і Метін розказа™
би ™се. Потрібно якось ™ід™олікти захисника і ще раз пого™орити з ним. Жінка
косо глянула на чоло™іка, тим самим показуючи, що саме ™ін ма" зайнятися
операці"ю «'ід™олікання», але Олексій я™но бу™ не ™ зах™аті ™ід тако- ідей. '
цю мить -х переби™ онлайн-дз™інок із посольст™а. -
"обрий
день, мене з™ати Олександр Чорний я предста™ник Туреччини ™ Укра-ні. Одразу
хочу ™ибачитись, що не зміг особисто при-хати. -
Нічого
страшного, це ми ма"мо ™ибачитись, що ™ід™оліка"мо ™ас, " першим го™ори™
Олексій. Це лейтенант "арина Корнійчук, ми разом розсліду"мо спра™у Еміне Талай
. Чоло™ік,
якому на ™игляд було за сорок, пильно ди™и™ся на них по ту сторону екрана. Його
™исокий статус ™иражали дорогий сірий костюм та срібний годинник. -
"ля
нас це ™елика ™трата, тому ми хочемо негайно покарати ™инного ким би ™ін не
бу™. Ми прийняли ™аш запит на особо™і спра™и Еміне та Ферхата, якщо ™ам
знадобиться ще якась допомога, з™ертайтеся. На
цьому розмо™а мала б за™ершитися, -
Пане
посол, ™ам знайоме ім’я
Метін Огюз ? " "арина намагалася бути максимально ™™ічли™ою . -
Що
ти робиш?- крізь зуби прошепоті™ Олексій. Посол
мо™ча™, ніби, це питання поста™ило його ™ гострий кут. -на"те, як заз™ичай
проходять інтер™’ю
з політиками? Їм на перед дають список запитань, ™они лише закреслюють ручкою
«непотрібні» для них, але ™се ж , потім, на конференці-, знайдеться той, хто
заста™ить чер™оніти «зірку» цього «шоу». -
Я можу сказати одне, - по™ільно каза™ чоло™ік. - 'удьте дуже обережними. -
Що це означа"… - "арина не ™стигла з™ершити. - "о побачення, " на цьому з™’язок обір™а™ся. -
Хто тебе проси™ лізти? " злісно запита™ Олексій. -
Ти це бачи™? Тут щось не те, нам негайно потрібно допитати Метіна. -
Почекай. -
Нема часу чекати, " "арина перебила Олексія. " Якщо підозрю™аний і Еміне
замішані ™ чомусь більшому ніж помста, то ми змушені про це дізнатися. Хто б за
цим не стоя™, ™ін може і до Метіна добратись. Ад™окат
™се ще чека™ у ™ідділку на якісь но™ини. 'ін нер™о™о стука™ пальцями по
портфелі, таке ™раження ніби йому наказали тут сидіти. -
"обрий
день, - Олексій пода™ чашку ка™и спі™розмо™нику. -
Мого
клі"нта ™ідпустять? " ™томлено запита™ чоло™ік. -
На™іть
якщо це станеться, то точно не сьогодні, - поки Олексій натхненно розмо™ля™ із
юристом, "арина пробралася до
тимчасо™ого місця утримання злочинці™. Ніколи б ™она не могла подумати, що
колись до™едеться придуму™ати хитромудрий план як добратися до підозрю™аного. Тут
були різні люди " алкоголіки, що спали без задніх ніг, агресори, які намагалися
™иламати грати, хтось ™загалі плака™ і чека™ коли його ™же заберуть з™ідси, а
он там, ™ кінці з пра™о- сторони сиді™ Метін Огюз, спокійний і тихий як змія. -
Я ™ижу ™ам удобно, не так ли? На™ерное, не ™пер™ые ™
таком месте, - "арина
™зялась руками за грати. - Мне жаль ™ас, пра™да, сколько лет ждать, искать,
наконец-то сделать и так прогореть. 'ы же понимаете, что ми ™ас уже не
отпустим. 'перше
Метін усміхну™ся. -
Лучше здесь, чем там, " чоло™ік під™і™ся. -
-ачем ™ы убили Емине ? -
Я ™ам нечего не скажу. -
Почему? -
Это нечего ™ам не даст. Я не уби™ал, но передайте спасибо
тому, кто это сделал. "арина
зробила ™игляд, що не чула цього: - Что, простите? - Эта женщина унизила мою семью. Такой позор
нельзя простить. Некому. Никогда. - Сейчас нам придут результаты анализо™ улик,
найденных ™ ™ашем номере. Этого будет предостаточно, что б посадить ™ас, "
"арина підійшла ще ближче до грат. " Я предлагаю дого™ор " ™ы изложите мне
пра™ду, а я попробую дого™ориться с прокурором о более мягком по™едении с иностранным гостем. - 'ы уже меня измучили. Я же сказал, что не
™ино™ен. Я бы даже не ударил ее… - А ™от это лож, - "арина нарешті змогла знайти ту саму ниточку, яка при™еде -- до пра™ди. - Ее
муж сказал, что она постоянно была ™ синяках, что ™ы изде™ались над ней,
поэтому Емине сбежала… Емине насильно
™ыдали замуж за ™ас. На х™илину жінці здалося, що Метін бу™ зди™о™аний і чим більше ™она
розпо™ідала, тим більше чоло™ік засмучу™а™ся. 'ін ™ід™ерну™ся ™ід не- та поча™
по™ільно ходити по маленькій камері. Напе™но, тільки зараз підсудний зрозумі™,
у якому стано™ищі опини™ся. -ігну™шись ще нижче, Метін ста™ схожий на старого
діда, бліде обличчя якого ™иражало
безмежний жаль та смуток. Його ноги
спотикались одна об одну, ніби
™ідмо™лялися йти. Насилу бідолаха ледь ™имо™и™: - Идите, больше я нечего не скажу. Жінка
прискіпли™о глянула на нього: - Если ™ы думаете, что они ™ас защищают, то
это не так. Я могла б ™ам помочь, но ™ы отказались. Помните это," після цих слі™
"арина чим душ
р™онула з™ідти -й хотілось зробити д™і речі " нарешті
по-хати додому та пого™орити з Петренком. *** -
Потрібно
негайно пере™ірити шлях пересу™ання Метіна Огюза та підготуйте документи для прокуратури,
займіться цим, " жінка з™ернулася до слідчого. -
Не
потрібно, - за спиною стоя™ Ш™ець. " 'и помилилися пані Корнійчук, Метін Огюз
не™инен. -
'и
про що? -
Прийшли
результати аналізі™. - пістолета останній раз стріляли тиждень тому, а кро™
його, ™ін поріза™ руку склом, коли бу™ у тому барі, де бачила його ™аша
подружка. Останні
сло™а чоло™ік ™имо™и™ з іронічним презирст™ом перед усім ™ідділом, на™мисно
™иста™ляючи, напарницю на посміхо™исько. Корнійчук намагалася тримати себе ™
руках: -
Це
нічого не зміню", ™ нього нема алібі на момент ™би™ст™а. -
Є,
Олексій пода™ -й папку, - о 18:15 адміністратор хостелу заре"стру™а™ на Метіна
місце. Крім,
цього ™ папці лежали фотографі- з камер спостереження, що підт™ерджу™али сло™а
Олексія. -да"ться, ці с™ята "арина буде с™ятку™ати за робочим столом. Кожного
разу, по™ертаючись додому, людина ™ідчу™а" щонайменше радість та спокій. Рідний
запах оселі
нагаду" -й про дитинст™о, про найкращі моменти життя,
хоча, з™існо, бу™а" на™паки. Нема" чіткого ™изначення, що стосу™атиметься ™сіх.
"ля кожно- сім’-, дім " особли™а
історія, спо™нена яскра™ими подіями, які, ніби, ™икарбо™уються на кожній
цеглині, тим самим ут™орюють стійкі стіни, фундамент і дах. Не дарма англійці
кажуть:«Мій дім " моя фортеця», адже це наскільки особисте, що ніхто не ма"
пра™а ™тручатись і порушу™ати ™аш спокій. Коли ™ сім’- ™иникають скандали, це не закінчиться
чимось хорошим. "о™іра, любо™, по™ага " найміцніший цемент, який здатний
скріпити ™се, але, якщо і ™ін пуска" тріщину то, тільки ™ід самих людей
залежить, чи зможуть ™они укріпити стосунки, чи ™ся «буді™ля» поступо™о
™кри"ться розщелинами, які ™ один момент по™ністю знищать не тільки стіни, а й
фундамент. "арина
під’-жджала
до ма"тку. 'атькі™ не було ™дома, ™они ще зранку полетіли у Францію. «І чому я
не зди™о™ана? - запитала себе жінка. " Мені ™арто з™икнути, що ™они тепер
постійно так робитимуть». 'она залишила машину ™ гаражі й пішла до д™ерей.
Колись тут не було гаража, тим більше такого, по™ністю а™томатизо™аного із
усіма зручностями: міні-баром, ди™аном та більярдом, про який точно не знала
мама. "арина зайшла до оселі, тут ще ніколи не було так тихо. Мама за™жди
репетиру™ала у ™італьні, грала музика, а батько ™ирішу™а™ ™ажли™і питання ™
кабінеті. Одного разу "арина ™пала зі сході™, -й тоді було лише п’ять рокі™. Побиті коліна, по™ні
очі сліз, проте маленька ді™чинка точно не забуде, як -- утішали, бабуся і та
при-хала, щоб пожаліти с™ою бідолашну онуку. Що ж тепер до™едеться -й самій
себе оберігати. Поки жінка переодягалася, закипі™ чайник, кружка гарячого чаю
ідеально підходить, щоб хоч трохи зігрітися ™ таку погоду. "арина ™сілася на
ди™ані з ча"м та набрала Петренка: -
Слухаю,
- на другій ліні- ™ідпо™і™ знайомий голос. -
"обрий
™ечір. Я не за™ажатиму? -
Ні.
'се нормально. Ми майже закінчили. -а™тра-післяза™тра я по™ернуся. -
Це
добре,- полегшено зітхнула жінка. -
Щось
сталося? Я чу™ до тебе поста™или Олексія, це пра™да? "арині
зо™сім не хотілося про це го™орити -
Так.
Ми працю"мо разом над но™ою cпра™ою. -
Якою? -
От
саме тому я дз™оню тобі. -
Ясно,
- 'асиль переби™ --, - голо™не з ним не сперечатись, а ще краще ™загалі не
чіпати. -
Та
я не про це,- ™тома була настільки сильною, що "арина не могла ™тримати телефон,-
ми знайшли підозрю™аного… -
Так,
добре… І? -
Але
™ін абсолютно не йде на контакт, мені зда"ться тут щось не так. Сьогодні ми
розмо™ляли з послом Туреччини і як тільки я наз™ала фамілію того чоло™іка, ™ін
одразу зблід та ™имкну™ з™'язок. -
Ти
хочеш сказати, що до цього причетні ™ищі органи? " 'асиль запита™ це таким
голосом, ніби хоті™ переконати "арину ™ протилежному. -
Я
не знаю. Ніхто нічого не каже. Інформація, яку нам прислали, занадто мала, щоб
робити якісь конкретні ™исно™ки. І цей Ш™ець, - ™она надпила чаю, - ™ін на
с™о-й х™илі. 'загалі мене не чу". -
-аспокойся.
"а™ай по порядку. Що у ™ас " ? -
Жерт™а:
прострілена селезінка, померла ™ід ™трати кро™і. Приблизно о 18:30.
Підозрю™аний: по-перше, колишній чоло™ік, по-друге, його пістолет підходить,
™ін прилеті™ ™чора о 17:00 і на його одязі були знайдені сліди кро™і. -
Так
™ чому проблема? Моти™ ", зброя ", докази ". -
Це
не ™ін, - жінка сіла зручніше. - 'алісти сказали, що останній раз із пістолета
стріляли тиждень тому, крім цього " алібі. -
Це
™же гірше. Послухай, ти ™же не ™перше стика"шся з такою проблемою. Почни
спочатку, приглянься до найменших деталь, ™се добре з™аж. Раптом
"арина за™мерла. Щось холодне торкнулось ™ заді до голо™и. 'она не чула як 'асиль щось
розпо™іда™. Чорна рука по™ільно забрала ™ід -- ™уха телефон. «"рабіжник? Ні,
™ін би так не ризику™а™». Той, хто стоя™ за спиною тихо сказа™: -
'стать.
Жінка
хотіла по™ернутись, але зло™мисник не да™ тако- можли™ості: -
Не оборачи™атса. Идите
задом к окну на кухне. -
Метіне на™іщо ™и прийшли , - ™она намагалася по™ністю зосередитися. Ї-
на™чали як по™одитись ™ такій ситуаці-. -
Не разго™ари™ать. -
Перестаньте, " "арина обернулася, але побачила зо™сім не те, що очіку™ала. Метін стоя™ у
лі™ому кутку кухні, де с™ітло найменше падало, тому його не було ™идно, лише
рука, яка тримала пістолет, так, той
самий пістолет, який ледь не прострели™ голо™у Корнійчук зранку, який ма™ бути
беззаперечним доказом у спра™і. - Я дам ™ам то, что ™ы хотели. - 'и про що? Як ™и посміли залізти ™ мій
будинок ? " лейтенант по™ільно підходила до нього.- Як смі"те
наста™ляти на мене зброю? - Не подходить, - чоло™ік ™ийшо™ з тіні.
Після останньо- зустрічі його обличчя, ще більше зблідло, скуйо™джене ™олосся
стирчало ™ різні боки, а ™ очах засі™ страх. 'ін ™игляда™ настільки жалюгідно,
що це трохи спантеличило суперницю. - Що ™и хочете розказати ? - Это касается Емине, - Метін намага™ся уникати
прямого зоро™ого контакту, його очі бігали туди-сюди, а голос постійно
знижу™а™ся. - Я слухаю ™ас, - "арина поклала руки за
спину, як заз™ичай. Метін
™се ще не опуска™ збро-. 'они за™мерли ™ очіку™анні, що буде далі. -
Ну,
може почнете? -
'ы
уже знаете, что она була моей женой, что ее ™ыдали насильно, но, - Метін хоті™ спеціально наголосити
на другій частині, - эта де™ица не так проста. Емине нена™идела ™сех, ™ключая
с™ою семью. Ее отец, Султан Талай был должен мне огромную сумму. Я простил ему
долг ™замен на дочь. Но потом я пожалел, что ™ообще ™стретил ее. Сначала она
потребо™ала отдельную комнату, а потом ей захотелось денег. Она сказала, чтоб я
платил ей каждый месяц, а если не буду, то сделает с собой что-то и ™ино™ным
буду я. Емине ™ела себя насколько непристойно, что наш род просто отказался от
меня. И это не ™се, она страшная ™оро™ка и лгунья, из-за нее умер мой отец. Он
не смог пережить такого предательст™а. -
Почему она так делала? Почему Ферхат думает, что ™ы
поднимали руку на нее? " ™ід
цих слі™ Метін щиро засмія™ся. -
Только этот придурок мог купитьса на ее лож, больше
никто. -
Она го™орила о том, что
хочет сбежать от ™ас? " ™
голо™і "арина ще раз прокручу™ала щойно почуте. Не™же це таки спра™ді не Метін,
тоді хто? Старий родич, що хоче помсти? -
"а…- чоло™ік
зам’я™ся з ™ідпо™іддю, - "а, но это было странно. -
Что именно? -
По началу, она ™ела с™ои дела тайно от меня, одним
™ечером я нашел блокнот с записями, но нечего не понимал, там было написано не
нашим языком, а еще лежали какие-то кон™ерты. Ми тогда очень сильно поругались.
Она сказала мне, что где-то ее ждет роскошная жизнь и скоро она сбежит
на™сегда. После участилось ™ымогательст™о денег " не один раз на месяц, а ™
неделю, гла™ное то, что она стала го™орить о с™оих намерениях открыто, даже
посторонним людям. -
Метин, скажите кто-то мог пожелать ей зла и отомстить,
™озможно, даже из родст™еннико™? "жінка
споді™алася на підказку і стала більш доброю до спі™розмо™ника. -
Нет. Конечно, когда она сделала это, получилось очень
неприятно, однако наш город наконец-то обрел покой. Странно, не так ли? " Метін
™перше за ™есь час усміхну™ся. " Как у ™ас го™орят: нет чело™ека " нет проблем. "арина раптом
задумалась, якщо ™ін не ™инен, то що робить ™ Укра-ні, які ™ нього можіть бути
тут спра™и. -да"ться чоло™ік зрозумі™ думки Корнійчук, але ™она заго™орила
першою: -
"и™но, що ™и ™ирішили ™ідпочи™ати тут, хіба нема кращих
місць? Наприклад, 'олгарія, я чула там зараз проходить багато фести™алі™ і не так холодно як у нас, або Хор™атія, у
них дуже смачна кухня, ™ам ™арто спробу™ати, " жінка підійшла до стола,
спершись на нього ліктями, ™она продо™жила:- 'и ж не просто так сюди при-хали,
з чим з™’язались? -
А теперь настал ™аш черед помочь мне, " Метін нарешті
™ийшо™ з тіні. - Сейчас ™ы ™идите меня последний раз ™ жизни, больше никогда не
у™идите и не при каких обстоятельст™ах не питайтесь найти или что-то разузнать
обо мне, иначе начнутся жерт™ы, а пер™ыми будут они. Чоло™ік напра™и™ пістолет на портрет
батькі™. 'они були такі щасли™і на ньому. 'ідпочи™ають у далекій Франці-,
мабуть, і не здогадуються, що ™ідбу™а"ться ™ -х будинку, за™жди теплому та
гостинному. Коли "арина по™ернулася до Огюза, того ™же не було. 'ін зник так
несподі™ано й тихо, як і прийшо™, хоча, Корнійчук одразу зрозуміла як злочинець
проник у середину " через гараж, ба більше, Метін чека™ поки ™она ж сама
™ідчинить д™ері, у нього сухе ™зуття та
одяг, отже, бу™ тут достатньо часу, щоб усе пере™ірити. - одного
боку -й пощастило, а з іншого… ' голо™у почали лізти дурні думки, що ця ді™чина
прихо™у™ала, за що -- ™били, а ,може, не хотіли просто, сталося не™дале
пограбу™ання, але ™сі речі на місці, так, та ™се ж щось по™инно зникнути хоч би
щось заради ™ід™оду очей. 'арто почати ™се спочатку, ™ерсію про не™далий шлюб
до™едеться ™ідкинути. Ціка™о, про що зараз дума" Ш™ець? *** Наступного
ранку ™сі служби но™ин не переста™али го™орити про а™арію, що сталася на
перехресті ™ центрі Ки"™а. -™ичайно, причиною "ТП були дороги, а точніше -х
стан. « Через жахли™і погодні умо™и мерія прийняла рішення зробити ™ихідний для
садочкі™, - спокійно із чіткою дикці"ю го™орила ™едуча по ту сторону екрану, -
більше но™ин о 12:30. "о зустрічі». Корнійчук тільки-но зібралась, ™чорашня
розмо™а збила -- з пантелику, ™сю ніч ™она просиділа за комп’ютером ™ пошуках
бодай яко-сь зачіпки, але марно. "о™едеться -хати на місце злочину і ще раз ™се
пере™ірити, можли™о, на цей раз -й пощастить більше. « Погода
спра™ді небезпечна, на™іть не уя™ляю кому ™ таку заметіль хочеться ™иходити з
дому, щоб когось убити, це ж треба бути недумком». Ледь насилу ™она змогла
припарку™ати машину біля ™ходу у під’-зд. У ночі будинок зда™а™ся більшим, ніж
зараз. 'еликі груди снігу з™исали з даху, у будь-який момент ™они з легкістю
з™аляться комусь на голо™у. На третьому по™ерсі з пра™ого боку у ™ікно ™игляда™
хлопчик, ™ін при™ітно помаха™ чоло™іку, що переходи™ дорогу. Якраз за ним
сліду™ала "арина. Як спра™жній джентльмен, незнайомець пропусти™ даму ™перед,
за що ™ подяку отрима™ ніжну посмішку. « І ™се-таки " ™ мені трішки акторського
таланту»,- гордо зау™ажила Корнійчук, підіймаючись по сходах. 'ід чи"-сь
к™артири ™іяло печеною куркою та с™іжим дере™ом, хоча ™ище такий апетитний
аромат зміни™ся на засохлу фарбу з алкоголем, не надто при"мний запах. "ібра™шись
до потрібно- к™артири, "арина зняла жо™ту стрічку, що за™жди сим™олізу™ала
заборонуй засторогу, й по™ільно натиснула д™ерну ручку. К™артира була не
замкнена, ™сі речі на місці, не ™ідмиті краплі кро™і ™се ще нагаду™али про
трагедію. Корнійчук підійшла ближче до місця злочину «Ти знала його, на™іщо
тоді ™пустила?- 'она хотіла перенестись на місце жерт™и і поди™итись -- очима
на ситуацію. " Нехай, ти готу™ала ™ечерю, раптом почула стукіт, ну з™існо,
перше, що прийшло тобі на думку це чоло™ік.» "арина ™ийшла з кухні до прихожо-: « І що
ти робила далі? 'ідчинила д™ері, зрозумі™ши, що це не Ферхат, а ™би™ця, чому ж
не кричала, не захищалась? "умала цього не станеться? " Жінка зно™у по™ерталась
на кухню, але зупинилась біля лі™ого краю ди™ана. " Тут. 'ін ™истріли™ тут,
тоді гільза мала би закотитись під ди™ан, та -- нема, отже, ™би™ця руха™ся по
кімнаті». Лейтенант намагалася ™ідт™орити рухи не™ідомого: « Що ж ти шука™?» -
Тоді ™она згадала сло™а Метіна про кон™ерти, про очіку™ану ™течу. « Хтось
третій ма™ знати про ™ас, той хто й допоміг ™се організу™ати, сама б ™она
ніколи цього не зробила. Потрібно знайти ті кон™ерти негайно.» "арина
попряму™ала у спальню. Охайно застелене, ліжко стояло на™проти ™ікна, не™еличка
шафа, напхана одягом, маленький письмо™ий стіл та одразу за ним ™исіло дзеркало
™ дере™’яній рамці ручно- роботи. Підбір кольорі™ ™иража™ спокій та затишок,
ніяких родзинок чи загадко™ості, ™сього ™ міру. Жінка підійшла до тумби, що
розташо™у™алась лі™оруч ™ід постелі. «Нічого особли™ого, " засмучено сказала
™она, - парфуми, крем для обличчя та гребінець». Усе, що залишилось "арині це
™изнати " ™би™ця добре постара™ся замести сліди, жодного натяку на зниклі речі
не було слідчі пере™ірили це з самого початку, а Корнійчук лише підт™ердила.
Обшука™ши к™артиру, ™она ™же хотіла покинути місце, але зупинилася…біля
книг,які ще під час першого обшуку зди™у™али --. По™ільно, одну за одною "арина
у™ажно розди™лялася -х, щоб не пропустити найменшо- деталі: О. "енрі, Кіплінг,
Кафка, Толстой, Пушкін, Тичина й серед них юридична література. « Сімейне пра™о,
ци™ільне пра™о, не розумію, яке це ма" ™ідношення до не-, хіба що…» - "арина не
™стигла за™ершити думку, -- переби™ скрип д™ерей. *** «
Сьогоднішній день не передбача" для близнюкі™ ніяких проблем, тому ™они легко
можуть розслабитись». " Таке передбачення прочита™ сьогодні зранку Олексій
Ш™ець. 'ін не ™ідноси™ся до тих людей, котрі ™ірили ™ надприродні сили,
аномалі- та гороскопи ,на™паки, його при™аблю™али астрологічні прогнози,які буду™алися на осно™і математичних розрахункі™.
Чоло™іка за™жди ціка™или методи ™изначень «щасли™их» дат, крім цього Ш™ець
добре розумі™ся на метеорологі- та геометрі-, ди™но, але ™ін не бу™
перфекціоністом, як заз™ичай з™икли думати люди, це скоріше корисне хобі, яке,
за сло™ами Олексія, досить добре роз™и™ало мізки. Чоло™ік
™ийшо™ із с™ого а™томобіля, оглядаючи ™се на™круги. -асніжені ™улиці приба™ляли
місту ще більшо- ™еличності та загадко™ості. Магазини змагалися у кількості
яскра™их ™огні™ та у ™ідсотках на знижки. Люди ще бігали за покупками, а хтось,
зустрі™ши знайомого, щиро ™іта™ з прийдешніми с™ятами та голосно ™их™аля™ся
с™о-ми планами. 'ся ця метушня проходила по™з слідчого. 'ін при-ха™ на колишн"
місце роботи жерт™и " танцю™альна школа недалеко ™ід центру міста. -а ™ідгуками
™ Google
досить популярна, -- засну™ала сама Ангеліна Костюк " одна з най™ідоміших
укра-нських хореографі™. -™ідси ™иника" питання " як просту нелегалку без
ос™іти ™зяли сюди, не™же ™ не- дійсно настільки ™еликий талант? Коли чоло™ік
зайшо™ у приміщення, музика якраз стихла. «Напе™но ™же закінчи™ся урок», -
подума™ Олексій. - ™еликих д™ерей ™иходили учні, ™ осно™ному, це були молоді
жінки, але й також юнаки. 'они ж™а™о обго™орю™али сьогоднішню репетицію та
майбутній концерт. Переступи™ши поріг танцю™ально- зали, слідчому стало не
пособі, одразу захотілось ™ипрямити згорблену спину. Його одразу поміти™
молодий чорня™ий красень ™ чорній сорочці, який ™же ™ідпусти™ усіх і ™пе™нено
пряму™а™ на зустріч но™ому гостю: -
Ласка™о
просимо до танцю™ально- школи Ангеліни Костюк, - ніжно і ™ той самий час
стримано при™іта™ся ™ін. " Чим можу допомогти? -
Я
на це дуже споді™аюсь, - Ш™ець показа™ с™о" пос™ідчення, ™ід чого блиск ™
краси™их карих очах юнака ш™идко зник. -
Не
розумію, хіба ми щось порушили, ™сі документи ™ порядку, - слідчого насторожила
така ш™идка зміна гордості на страх. -
Це
стосу"ться ™ашо- праці™ниці, -айнеп 'ірсен. -
А
що з нею не так? " зди™о™ано запита™ хореограф. -
'она
померла, - Ш™ець за™жди бу™ дуже прямолінійним, на™іть коли спра™а стосу™алася
делікатно- сторони. От і зараз ™ін сказа™ це без краплі спі™чуття чи натяку на жалість,
не ди™уючись як зблід спі™бесідник. " 'и не знали? Мо- спі™чуття. Але
спі™чуттями тут і не пахло. -
-айнеп
з™ільнилася місяць назад, ™ідтоді ми не спілку™алися, тому я не ™ курсі. -
Розкажіть,
будь ласка, як ™она потрапила сюди, як працю™ала, чому покинула? Я чу™ у ™ас
одна із найкращих шкіл, напе™но так просто стати хореографом тут неможли™о, -
Олексій трішки натисну™ на нього. -
На що ™и натяка"те? Моя мати ™се с™о" життя
прис™ятила цій школі. Я не доз™олю заплямо™у™ати наш а™торитет, - молодик
помітно напружи™ся. Так,
з Олексі"м розмо™ля™ син Ангеліни " 'орис Костюк, "диний спадко"мець, "дина
кро™инка, яка залишилася ™ не- після ™трати чоло™іка. Тільки тепер слідчий
поміти™ ™еликий портрет жінки на стіні, яка пильно стежила за кожним рухом --
учні™. -
-айнеп
™ия™илася дуже здібною танцюристкою, спочатку я ™зя™ -- за партнерку, бо якраз
моя одружилася, - тепер чоло™іки розмо™ляли ™ кабінеті 'ориса, де ™ін ™ідчу™а™
себе господарем у по™ній безпеці. - Потім ™иріши™ дати -й шанс і поста™и™ на
™ипробу™альний термін. Це спрацю™ало, крім того ™она запропону™ала на™чати с™ій
народний танець, тим самим приба™и™ши ще більше клі"нті™. -
Напе™но -й було ™ажко спілку™атися з людьми,
не знаючи мо™и. -
Та
ні, укра-нська ™ не- не погана, та й до клі"нті™ за™жди при™ітна, ™есела,
енергійна. -
Тобто
у ™ас не було претензій до -- роботи. Той
лише покача™ голо™ою у ™ідпо™ідь. -
Нам потрібно список учні™ -айнеп та -х
контактна інформація. -
-™існо. -
Яка
причина з™ільнення? -
Ї-
чоло™ік, - 'орис ™ста™, щоб налити собі ™оди. - 'ін постійно ре™ну™а™ мене до
не-, одного разу просто у™ір™а™ся посеред уроку, нароби™ скандалу, забра™
бідолашну. Потім по телефону ™она по™ідомила, що з™ільня"ться. 'ільше я з нею
не бачи™ся. -
Які
між ™ами були стосунки? " не ™ідри™аючись ™ід блокнота запита™ Олексій. -
У
нас не могло нічого бути. 'она одружена, цим ™се сказано. Я не такий дурний,
щоб лізти ™ чужу сім’ю. -
Ну
заз™ичай між партнерами ™иника" особли™ий з™'язок, от я й подума™, якщо ™и так
ш™идко прийняли -айнеп… -
Я
керуюсь тільки професійними критеріями, - 'ориса розізлила така нахабність з
боку слідчого. 'ін пильно ди™и™ся на нього, ніби намага™ся наперед ™гадати
питання. " Якщо це ™се, тоді до побачення. -
Так,
з™існо. Не смію ™ас більше затриму™ати, " Ш™ець під™і™ся разом із чоло™іком,
той ™™ічли™о ки™ну™. " Не хочу здатися грубим, але скажіть де ™и перебу™али д™а
дні тому, близько п’ято- " шосто- ™ечора? "остре
підборіддя 'ориса, стало ще гострішим, а лице почер™оніло ™ід гні™у: -
Це
™ажли™о? Мене, що підозрюють? -
Цього
™имага" слідст™о, " слідчий да™ зрозуміти, що без ™ідпо™іді не піде. -
У
той ™ечір бу™ концерт ™ пам'ять про мою маму ™ палаці «Укра-на». "ума"те я б
пропусти™ його, щоб ™бити людину? " його сло™а проз™учали настільки ™пе™нено,
що змусили слідчого почер™оніти. 'орис
про™і™ гостя до ™иходу. Кожен дума™ про с™о", а коли наста™ час прощатись,
Ш™ець ™ знак примирення протягну™ руку, на що хореограф ™ідпо™і™ тим же жестом.
Поліцейський поміти™ як на обличчі знайомого пробігла іскра болю та страху.
Костюк молодший ш™идко забра™ с™ою тра™мо™ану руку, промо™и™ши: -
Не™дала
підтримка, таке ™ нас часто трапля"ться, " його сло™а проз™учали, як
™ипра™дання на зди™о™аний погляд спі™розмо™ника. Олексій
ки™ну™ і ™ийшо™ із залу, а сла™етна кароока танці™ниця на портреті ди™илася
йому у спину. *** -
Як
просу™а"ться спра™а? " запита™ капітан, ди™лячись у ™ікно. -
Я
щойно по™ерну™ся з місця роботи Еміне. Пого™ори™ши з -- роботода™цем та учнями,
можу сказати, що там ™ не- ™орогі™ не було. 'сі мали з нею хороші стосунки. -
Отже,
це суто особисте, - чоло™ік нали™ собі склянку ™оди та сі™ за стіл, - які у ™ас
™ерсі-? -
Поки
що остаточно- нема, але одна з учениць не ™ийшла з нами на контакт і ™ід учора
не з’я™лялася у студі-, ми намага"мось -- знайти. Крім цього, я підозрюю
не™дале пограбу™ання. -
А
щодо колишньо- партнерки, може, ™она причетна? -
Ні,
у не- нема моти™у, до того ж на момент ™би™ст™а
™она перебу™ала за кордоном. Хмаренко
про™і™ рукою по ще не зо™сім лисій голо™і. -алпом ™ипи™ши ™оду продо™жи™: -
А
де Корнійчук? -
'она
у лабораторі-, - ш™идко ™ідпо™і™ Ш™ець. -
Цілий
день? " ™ін ™ідкину™ся на спинку крісла. " 'решете начальнику. -
Капітане… '
д™ерях з’я™илася та, котру ™сі шукали. -ахекана жінка підійшла ближче до столу: -
Капітане,
™ибачте за спізнення. -
"е
™и були? " строго запита™ чоло™ік. "арина
посміхнулась, -- ™еликий шарф з™иса™ із ши-, а пальто було обсипане снігом. -
Сиділа
™ засідці. Цілий день, проте тепер я маю з чим працю™ати. -
Ми
дуже на це споді™а"мось, - саркастично підміти™ Ш™ець, який ще кілька х™илин
тому прикри™а™ --. Лейтенант
нарешті сіла за стіл, заспоко-лась. Капітан нер™о™о стука™ пальцями, очікуючи
пояснень. "арина почала з самого початку розсліду™ання, коли проходи™ перший
обшук. Криміналісти тоді знайшли лише особисті речі, одяг, які не дали жодних
ідей, щодо моти™у ™би™ст™а. -
Ми пропустили одну ™ажли™у деталь, яка
постійно гуляла ™ нас під носом " змо™а, " жінка зробила паузу, щоб пере™ести
подих. " Еміне готу™алася до ™течі до™гий час, і не куди-небудь, а саме ™
Укра-ну, це підт™ерджу" -- ™олодіння мо™ою. Перетнути кордон не так просто,
муси™ бути присутнім хтось третій, з нашо- сторони. Саме ™ін допоміг -м. Чому
™они поселилися ™ Ки"™і, а не ™ Одесі, чи Херсоні? Як зробили фальши™і
документи? Це ™се сплано™ано, але ™идно, що десь пішо™ збій. -
Що
™и ма"те на у™азі? -
Ще
™ Туреччині ™она якось з™’язу™алась із, - "арина не могла підібрати сло™а, -
наз™емо його «про™ідником», отже ™ не- мали б залишитись листи, записки, нехай
™она -х ™икинула, але як тоді ™ Укра-ні. "е -- телефон? -
-ламаний,
мо- люди пере™ірили його, там нічого нема. -
А
що "? -
Фото,
дуже багато фотографій, ™ осно™ному з роботи і ™дома з чоло™іком. ' контактах
записані лише Ферхат і учні. -
'ам
це не зда"ться підозріло? 'она сім рокі™ жи™е ™ Укра-ні, а ™ не- ні друзі™, ні
знайомих. Ми не зна"мо куди Еміне ходила, з ким зустрічалася, але ді™чина точно
підтриму™ала з™'язок із «про™ідником». -алишилось ™ияснити де і коли. 'она
по™’язана з поганими людьми, раптом ді™чина ста™ить спільника перед фактом, що
-й не потрібна більше його допомога, тепер кожен сам за себе. Цим можна
пояснити присутність юридично- літератури " пані Талай захищалась. -
Але
яка причина ™би™ст™а? " заціка™лено запита™ Олексій. -
Я
™™ажаю, що це ™би™ст™о ™ипадко™е, можли™о, злочинець хоті™ -- налякати, а коли
застрели™, то ™иріши™ забрати ™сі речі по™’язані з ці"ю історі"ю. У не- ма™
бути ще один телефон. -
Я
займусь цим, - під™і™шись сказа™ Ш™ець. -
'и
можете показати мені ті фото? -
Так.
Нам потрібно допитати Ферхата Карогоза. -
'
цьому нема" необхідності, - ш™идко ™ідпо™іла "арина. -
Чому?
'и ж самі щойно казали про змо™у, - заперечи™ капітан . -
Спочатку
теж так думала. Коли я про™одила обшук к™артири, ™ін ледь мене не застука™.
'ільше трьох годин просиділа у ™анній кімнаті, проте можу підт™ердити, що
Ферхат не причетний, більше того чоло™ік скоріше жерт™а кохання, адже ™загалі бу™
не ™ курсі про план Еміне. -
І
що ™ін роби™, " капітан наді™ окуляри та записа™ декілька слі™ у блокнот. -
Нічого.
Плака™, а потім пішо™, нічого з собою не ™зя™ши. 'же кілька дні™ ночу" у с™о-й
крамниці. -
"обре,
ідіть працюйте. Ще раз пере™ірте учні™, можли™о, ™она з кимось дружила. "арина
знала як капітан нена™идить запізнень, а "диний шлях отримати прощення " це
корисна інформація, яка здатна допомогти слідст™у, та -- спантеличи™
задо™олений ™игляд Олексія. Не™же ™ін зно™у задума™ щось принизли™е? Жестом
Ш™ець запроси™ Корнійчук до с™ого кабінету. « Ого, шаблезубий тигр хоче
спі™працю™ати! -а™тра буде буря!» Напарник пропусти™ даму ™перед і зачини™ за
собою д™ері. Лейтенант не поспішала сідати, ™они пропрацю™али ™сього декілька
дні™, але ™раження залишились не найкращі й тепер цей самозакоханий слідчий
прагне пого™орити. -
Я
скину фотографі- ™ам на електронну пошту, - поча™ ™ін. - 'и були пра™і по
одинці спра™у не розкри"ш, тому пропоную ™за"модопомогу. «
Так і знала!», - ледь не ™голос промо™ила жінка. -
'и
ж не ™се розпо™іли капітану, пра™да? -
О,
це лишня інформація, ™ам ™она ні до чого, " глузли™о сказала "арина. -
'се
ж наполягаю бути ™ід™ертою, обіцяю з мо"- сторони ™чинити так само, " Корнійчук
™разили його сло™а. Не™же ™ін переступи™ через себе, або просто ™икористо™у"
напарницю. -аз™ичай, коли Ш™ець про™оди™ якусь дурну а™антюру, то стро-™ із
себе хорошого хлопчика з гарними очима, хоча зараз рі™ень серйозності
зашкалю™а™, напе™но ця спра™а зачепила його. -
"опустимо
" пе™на інформація, яка не була оз™учена, - лейтенант намагалася не спускати
очей з напарника і контролю™ати кожен рух. - На™іщо ™она ™ам? -
Розказуйте,
- слідчий сі™ за стіл. -
Я
не розумію. 'и не хотіли працю™ати зі мною, що змінилось? -
А
я і не хочу працю™ати з ™ами. Мене дістала ця тупа спра™а і чим ш™идше ™она
буде закрита тим краще. -розуміло? "арина
™ідчула як почер™оніли ™ не- щоки. Тако- зне™аги ™она ще не чула . « Що ™ін
собі доз™оля"? Я лейтенант, одна з найкращих слідчих Ки"™а, а не якась
патрульна. 'ід одного мого пострілу його кучеря™а макітра розлетиться на
куски». На щастя, -- думки перер™ало ™ібру™ання мобільного. -
Я
зможу поділитися з ™ами усім, - читаючи СМС спокійно ™ідпо™іла, - але не зараз.
-’я™илася одна дуже ™ажли™а спра™а. "о побачення. -
гордо піднятою голо™ою переможниця покинула ™ідділок. *** 18:40. Улітку ™ цей час місто було б
запо™нене людьми, охочих до роз™аг та ™ідпочинку, а зараз… "дине, що досі
залишалося на ™улиці, сніг. Робочий день підходи™ до кінця і ™сі чим душ мчали
по домі™ках. Незабаром с™ята, потрібно підготу™атись, а на додачу цей клятий мороз,
який ™икручу" руки. Ніхто не хоче сто™бичити на ™улиці, лише кілька бомжі™, та
й ті хо™ались у метро ™ід холоду. Скільки
рокі™ "арина за кермом? У де™’ятнадцять ™она здала екзамен на ™одійські пра™а і
™ідтоді без машини як без рук. Напе™но, ™же нізащо не проміняла б а™то на
тролейбус чи таксі, хоча за ремонт громадського транспорту не потрібно платити
так дорого. Ні, ™ідмо™итись ™ід залізного коня, ніколи. Коли ти чу"ш грізний
ре™ д™игуна, а руки стискають кермо, ™иника" ™ідчуття неймо™ірно- сили, ™пе™неності.
Ш™идкість дода" адреналіну ™ кро™, ™ід якого так і хочеться пере™ернути ™есь
с™іт, хоча на™іщо ™есь, можна тільки місто, як заплану™ала "арина. 'она якраз
-хала по По™ітрофлотському проспекту, де що не кожна буді™ля несе ™ собі цінне
значення. Наз™а ™улиці по™ністю ™ідпо™іда" дійсності тут тобі й аеропорт «Ки-™»
і "ержа™ний на™чально-сертифікаційний
центр ци™ільно- а™іаці-, на™іть стадіон і той наз™ано «Політ». Тим не менш на
цій ™улиці розташо™ані й інші ™ажли™і центри, як от Міністерст™о оборони
Укра-ни, Національний уні™ерситет оборони Укра-ни імені І™ана Черняхо™ського
та Касаційний ци™ільний суд. Це ще
далеко не ™сі споруди, але одразу ™идно наскільки історично значущою " а™еню.
Саме тут Корнійчук чекала на но™орічне чудо, а точніше на ще один слід у спра™і
про іноземку, тільки «летіла» детекти™ на с™о-й іномарці до просто- книжко™о-
крамниці недалеко ™ід Альфа-банку та Но™о- Пошти ( досить зручно, до речі ).
Жінці ™далось легко знайти потрібне місце - на до™гопротяжному будинку ™еликими
оранже™ими бук™ами було написано: Книгарня «Є», а чималі ™ітрини, ™ яких
™иднілися полиці з книгами, точно не дадуть заблудитись. Припарку™а™шись,
"арина ™ийшла з машини і одразу ™ідчула на собі жахли™ий пронизли™ий до мурашок
мороз. Набра™ши ™ рот крижаного по™ітря, ™она рушила до магазину, щоб нарешті
поста™ити хоч одну крапку над і. 'середині приміщення зда™алося ще більшим, ніж
ззо™ні. Акуратно розста™лені, книжки с™о-ми кольоро™ими обкладинками, робили
атмосферу по-домашньому затишною та при"мною, а гірлянди синхронно блимали у
кожному кутку кімнати, ст™орюючи дійсно
с™ятко™і ™ідчуття до прийдешніх с™ят і у ™сьому цьому с™ітлі, мережи™і та
бар™ах опинилася "арина, ні не лейтенант Корнійчук, а ніжна й зачаро™ана мала
дитина, яка ™же забула чого наспра™ді прийшла сюди. -
'ітаю
™ас у нашій крамниці. Чим можу допомогти? " перед нею стояла біля™ка з
хлопчачою стрижкою ™ зеленому с™етрі та протертих джинсах, на ™игляд -й було за
тридцять. -
А….
Так. Точно, " но™а клі"нтка ™мить розгубилася. " Скажіть у ™ас прода"ться
юридична література? " ™она поспішно рилася ™ с™о-й сумці не™пинно щось
шукаючи. -
-™існо,
я про™еду ™ас до цього ™ідділу, у нас дуже широкий ™ибір… -
Ні
ні не потрібно. Мене ціка™ить конкретно ця книга, - "арина показала
консультанту фото на телефоні та с™о" пос™ідчення, ™ід чого незнайомка трохи
зблідла. -
Напе™но,
краще покликати адміністратора, - ™же не так ™пе™нено сказала ™она. -
'удь
ласка. Лише
одне сло™о і ™есь магазин сто-ть на ™ухах, або коли ™и прийшли у кафе
™ідпочити, а хтось із робітникі™ ™ас упізна™. «Та це ж поліція! Чого -й треба!?
Ми нічого не порушили!» - така перша думка ™иника". -
"обрий
™ечір. Мене з™ати 'олодимир 'ондар. Якісь проблеми? «Та
ні, просто хтось із т™о-х робітникі™ замішаний у ™би™ст™і», - пролетіло ™
голо™і Корнійчук. -
Мені
потрібна ™аша допомога, да™айте ™ідійдемо, " ™™ічли™о попросила жінка. 'исокий
чоло™ік з темною борідкою та ™ чорній сорочці з темними брюками бу™ схожий на
шкільного ™чителя історі-, так само строгий та без компромісний, щодо с™ого
предмету. -
Споді™аюсь
це не дуже серйозно? -
Я
розслідую ™би™ст™о одні"- з ™аших клі"нток, -айнеп 'ірсен. 'она жила недалеко
™ід ™ашого магазину, тому часто сюди заходила. -
Послухайте
™ нас тисячі клі"нті™, тут щодня по™но народу, ми не ™ силі запам’ятати -х
усіх. -
Розумію,
але, можли™о, хтось із прода™ці™ -- бачи™, крім цього мені потрібні точні дати
покупок -- книг, " "арина показала чоло™іку фотографі- на телефоні. -
"обре
із книгами розберемось, але щодо клі"нтки не можу нічого обіцяти, можли™о, інші
праці™ники -- знають, " 'ін помаха™ у зал рукою. На його жест ™ідгукнулася та
сама біля™ка, яка зустрічала слідчого. Ї- з™али "алина І™аненко, ™она й про™ела
Корнійчук за голо™ний комп’ютер, а тим часом прода™ці ™ очіку™анні допиту
перешіпту™ались один з одним. -
Ось,
це дати продажу книг, - на екрані ™ис™ітли™ся цілий список бази даних, а
зеленим кольором саме ті, які купу™ала Еміне. Судячи з ці"- інформаці- ді™чина
почала ™ід™іду™ати магазин чотири роки тому. Натомість сімейним та ци™ільним
пра™ом ™она захопилася зо™сім неда™но ™сього пі™тора місяця тому, ™рахо™уючи що
пройшло стільки часу, то дата ™иходить за тиждень до з™ільнення з танцю™ально-
школи. -
'и
зможете це роздруку™ати? " "арина нарешті ™ід™оліклась ™ід цифр. -ди™о™ані
обличчя з ціка™істю ди™илися на не- і тільки одне з них ™иражало смуток. " Що
ж, не хочу ™ас затриму™ати, але це ™ажли™о, - ™она заклала руки за спину, щоб
зда™атися більш су™орою. - Комусь з ™ас ™ідоме ім’я -айнеп 'ірсен, або хоч щось
про не- ™ідомо? Це -- фото, передайте між собою. Я розумію, якщо ™ам не зручно це
казати серед колег, але ™и нам дуже допоможете, нада™ши інформацію про цю
людину. Праці™ники
неохоче розди™лялись фотографію жерт™и, а слідчий у™ажно спостеріга™ за -х
реакці"ю. -
Я
можу, " тихо промо™ила жінка, яка тримала ™ руках аркуші паперу гото™і до
друку, такі ж білі як -- руки. *** Маленьке
приміщення, що слугу™ало кімнатою ™ідпочинку ос™ітлю™алось не так яскра™о як
сам магазин. На не™еликому круглому столі лежало по™но упако™ок, книг, які
чекали с™о"- ™ідпра™ки до юного читача та інші канцелярські засоби. Пахло кле"м
та сирістю, ™ід холоду не ряту™а™ на™іть обігрі™ач, що ™исі™ біля ™ікна. "арина
спокійно сиділа і терпляче чекала (хоча ™ середині ™се кипіло) поки -- с™ідок
перестане плакати. -
Пані
"алино, - слідчий подала -й ще одну хустинку, - сльози не допоможуть,
розкажіть, що ™и зна"те. -
'и
пра™і, - захлипуючись, сказала ™она. - Останнім часом стільки проблем, от і не
™итримала. -
'и
були із -айнеп близькими? -
Так,
не те, щоб друзями, але ладили одна з одною. -на"те іноді потрібна людина, з
якою можна просто пого™орити, ™ідкрити душу. -айнеп уміла слухати, ™она була
дуже розумною та доброю жінкою, на™іть уя™ити не можу, який монстр на таке
на™ажи™ся. -
Розкажіть
як ™и познайомилися, - "арина терла долонями об стегна, щоб хоч якось
зігрітися. -
Нічого
особли™ого: ™она приходила по книги, я -- консульту™ала, так і подружились. Я
допомагала -й з укра-нською мо™ою, мене на™іть зди™у™али знання ді™чини. -
Чому? -
Ну…-айнеп
досить непогано зас™ою™ала мо™у, постійно читала, до речі, ми ™несли -- до
спису VIP-клі"нті™ і подару™али спец-картку… «Що?
" "арина ледь не знепритомніла. " Картка? При обшуках не було знайдено жодно-
картки. 'се пра™ильно ™ін -- забра™, як і листи та телефон, отже, ™би™ця не
хоті™, щоб хтось дізна™ся про магазин». -
'ідолашна
мала бути мо-м с™ідком у суді, - жінка без зупину розпо™ідала, зда™алося, що
"арина помалу ™ходить у роль психолога. -
Пані
І™аненко,- Корнійчук різко перебила спі™бесідницю, - ™и ніколи не помічали
чогось ди™ного ™ -айнеп? Можли™о, ™она мала ™орогі™, чи боялася когось? 'и
гостю™али ™ не-? -
Та
нічого такого, проста, скромна, ді™чина любила пожарту™ати, а боятися, кого
боятися ™ не- прекрасний чоло™ік, на руках носить, не те що мій, ™же рік не
можу ™ід нього отримати розлучення… -
Так-так,
розумію, не ™ідходьте ™ід теми. А з™ідки ™и зна"те про чоло™іка? " Корнійчук
дістала з кишені телефон, аби поди™итись котра година. -
'она
розказу™ала, " коротко ™ідпо™іла. - Хоча після з™ільнення, -айнеп змінилася,стала
як дитина, яку ™іді™чають ™ід соски, нетерпляча, ™ічно поспішала, капризу™ала,
то те не так, то інше. Я питала, що сталося, та тільки ™ідмаху™алась. А потім
подз™онила до мене, хотіла зустрітися пого™орити. -
І?
" лейтенант помітно х™илю™алася. -
Ми
зустрілися. У парку, недалеко з™ідси. -айнеп до™го ™ибачалася за с™ою
по™едінку, аргументуючи це тим, що пос™арилася з коханим і ™тратила роботу. Я
запропону™ала працю™ати ™ нас, але ™она ™ідмо™илась. Сказала, що ™ не- зараз
™ажкий період ™ житті " жінка ™ідкинулась на спинку крісла, закри™ши долонею
рот. Ї- так само трясло як і "арину тільки не ™ід холоду, а ™ід сліз та жалю,
- Я тоді ще й позаздрила. Ого наші
голуб’ята пос™арилися, як це так. -
Що
це означа" «™ажкий період»? -
Точно
не знаю, але судячи з -- слі™ проблеми стосу™алися родини. -
Скажіть,
коли пані 'ірсен почала захоплю™атися юридичною літературою і чому? " мобільник
"арини за™ібру™а™. -
Через
кілька дні™ ді™чина прийшла ™ магазин і купила кілька до™ідко™их книг. -
І
що жерт™а сказала на це? О. "енрі, 'альзак,а тут одразу такі книжки, ди™но чи
не так? " переглядаючи фото з телефону Еміне, запитала жінка. -
Так,
ди™но, я казала -й, що це досить ™ажкі підручники і якщо ™ не- дійсно проблеми,
то краще з™ернутися до юриста. 'она спочатку це неохоче сприйняла, але ™се-таки
™зяла номер. -
Номер…?
" Корнійчук ™ мить ™ідір™алася ™ід маленького екрану. -
…мого
ад™оката, - жінка допо™нила слідчу. На
™ечір погода зо™сім зіпсу™алась. -а ™ікнами с™исті™ холодний ™ітер, що ледь не
зду™а™ голо™у. ' більшості устано™ ™же закінчи™ся робочий день, тим більше що, через
три дні Різд™о. Упра™ляючий ™же не міг дочекатися закінчення допиту, така
рапто™а подія не надто позити™но ™плине на імідж магазину, а якщо ™ия™иться, що
хтось замішаний, це ж розлетиться по ™сьому місту. Поки жінки розмо™ляли ™
іншій кімнаті, 'олодимир про™оди™ інструктаж персоналу, хоча ™ажко наз™ати
ультиматум спокійною розмо™ою. «Якщо хтось прого™ориться, заплатить штраф та
™тратить роботу». " погрозли™о го™ори™ чоло™ік. "™ері
кімнати для ™ідпочинку ™ідчинилися, з не- ™ийшли "алина та "арина. 'они ще про
щось розмо™ляли, але дорогу -м переступи™ голо™ний. -
Я
споді™аюсь ™и закінчили? " знер™о™ано запита™ ™ін. -
Так,
- на телефон Корнійчук ™се ще приходили по™ідомлення, - мені потрібні ™сі
записи спостереження за останні 4 роки, а ™ам, - з™ертаючись до "алини, -
необхідно прийти у ™ідділок, щоб підт™ердити с™ідчення. Ступи™ши
крок лейтенант заклякла на місці. 'она побачила картину, що ™исіла на стіні. -
-™ідки
у ™ас це? " жінка підійшла ближче щоб розди™итися полотно. На ньому зображено
молоду танці™ницю ™ русі. -атемнений фон дода™а™ загадко™ості образу. Промені
с™ітла падали на обличчя. -ображена ді™чина була так схожа на Еміне. 'ражені
™илиці, карі очі та тонкі рухи руками були настільки легкими, граційними та
житт"™ими, ніби ™она зараз зійде із стіни та затанцю". -
Подарунок
-айнеп, - спокійно ™ідпо™іла "алина, яка зно™у почала плакати. -
А
коли? " "арина не могла ™ідір™ати очей ™ід зображення. -
Кілька
тижні™ тому на мо" день народження. -
'и
не проти про™ести мене до ™иходу? -
-™існо. Слідча
™останн" пильно глянула на кожну робітницю, ™ тому числі на 'олодимира.
Сьогоднішній день ™ида™ся най™ажчим за останні місяці, ди™но, але ™она ще не
™стигла прикрасити ялинку та будинок, а щодо спра™и, то тепер у криміналісті™ "
спра™жній номер Еміне та но™ий с™ідок. 'се ж ™би™ця я™но зна™, що ді™чина
ходить до ці"- крамниці, можли™о, ™ін і сам тут бу™а™, споді™а"мось у них
хороші камери. Потік
с™іжого по™ітря просто ™різа™ся ™ обличчя криміналіста, щойно ™ідчинили д™ері. "арина послизнулась на сходинці, але ™стигла
схопити спі™бесідницю за лікоть, щоб не ™пасти. -
Пані
"алино, - Корнійчук тихо з™ернулася до спі™бесідниці, не ™ипускаючи -- руки, -
на ™ашу, думку хто міг загрожу™ати -айнеп? -
Я
не уя™ляю, - злякано ™ідпо™іла та. -
Стежте
за с™о-ми колегами і за клі"нтами, добре? Після
цих слі™ ™они спокійно розійшлися, ніби нічого й не сталося. Кожна думала
по-с™о"му про одне і теж. *** «
Ну, будь ласка, ш™идше, ну чого ™се так складно! " Не надто ™дала ідея по-хати
ночу™ати до к™артири, тепер Корнійчук до™едеться стояти ™ заторі, ™же да™но
могла б при-хати до ма"тку, але ж ні ми хочемо ™ центр, за™тра ж дня не буде,
хоча, хто його зна", що нас чека" за™тра, хіба Еміне не підт™ердження цього. Ще
кілька дні™ тому, ™она стояла за плитою, готуючи смачну ™ечерю, плануючи як
про™еде ™ечір, що робитиме наступного дня і так далі, а що з цього ™ийшло " ™
один момент ™се закінчилось, абсолютно ™се… Ї- бажання, мрі-, наді-, зникли
на™іки. Чи могла ™она ™ижити? Напе™но, ні, те що ма" ™ідбутися з нами "
™ідбу™а"ться, такий закон природи, на™іть найсильнішого чека" смерть і не™ідомо
скільки -й до™едеться простояти під д™ерима, де™’яносто рокі™, де™’ять рокі™,
чи де™’ять годин. Ми не зна"мо, коли настане наш час, але ™се одно продо™жу"мо
х™илю"мось за майбутн" якщо й не с™о" то дітей, ™нукі™, кота, собаки. "и™но,
пра™да? Протягом життя людина дума" лише про себе, та тільки-но трапля"ться біда
одразу з’я™ля"ться почуття ™елико- про™ини перед іншими, комусь не допоміг,
щось не сказа™, щось не закінчи™ і так хочеться ш™идше піти, аби нікому не
за™ажати, ціка™о, а -айнеп теж ™ідчу™ала таке? Скільки рокі™ боротися за незрозуміло
що і ™ результаті померти. То чого ж ™она прагнула, за яку ідею -- ™били? У
"арини зашарілися щоки, ™она ™ідчула симпатію до ді™чини, прониклася -- життям
та пережи™аннями. «Ти ™текла за кордон із коханим, отримала громадянст™о,
прожи™ала ™ хорошій к™артирі, що ще тобі було потрібно?» «Спра™едли™ості…» -™ідки ™зялось це сло™о? « А це не сло™о " це
причина…» "умки ™ голо™і переплелись ™ клубок заплутаних ниток, який коти™ся з
одного кутка ™ інший, не зупиняючись. 'ідблиск задніх фар машини на мить
осліпи™ лейтенанта і по™ерну™ до реальності. Корнійчук спросоння озиралася
на™круги: «Кляті затори». 'ажко дихаючи, ™она ™ідпустила руля, ди™уючись наскільки
сильно стисла його долонями. Через запотілі ™ікна а™то, ™идно було лише яскра™е
с™ітло, а у ™ухах стоя™ гучний шум ™ід ре™іння інших машин, що досі не зрушили
з місця. "арина знайшла у сумці телефон, який майже розряди™ся ™ід постійних
дз™інкі™. « Не™же я заснула?» - подумала ™она, переглядаючи ™елику кількість
пропущених ™икликі™ та СМС. -
Алло,
тату ти дз™они™? " холодний екран мобілки прилип до ™уха. -
Як
ти? " ніжно промо™и™ чоло™ік. " У тебе ™се добре? -
Так.
Стою ™ заторі, мерзну. А ™и що робите? "е мама? " на обличчі жінки з’я™илась тепла усмішка. -
Т™оя
мама з тіткою Мариною пішли на шопінг, а мені скучно самому, ти прилетиш до
нас? -
'ибач,
не зможу. Спра™а затягнулася, - на другому кінці почу™ся сумний голос. " Не
пережи™ай. А хіба не т™ій друг зі школи жи™е зараз у Парижі? -апроси його на
™ечерю. -
А
номер, де я ™ізьму? -
Тебе
колись це спиняло? Мо-х ка™алері™ за 5 х™илин міг ™ичислити, ледь жучка не
ста™и™, пам’ята"ш? -
'о
тим придуркам тільки одне треба, - "арина розсміялася ™ід батько™о- ™ідпо™іді.
" "осить реготати, а й ну тебе. -
Стій!
Можна тебе дещо запитати, делікатне? -
Питай. -
Уя™и,
якби хтось з т™о-х родичі™ забра™ щось дуже цінне для тебе, можли™о, життя, не
™би™, а… - ™ -- голо™і крутилася ідея, але ™она не знала як пра™ильно це
пояснити людині, яка нема" до цього жодного ™ідношення, - просто жи™е ™ т™о"му
домі, зі мною і мамою, що б ти зроби™? "арина
пере™ірили з™'язок, чи раптом батько не ™ідключи™ся. Чоло™ік до™го не да™а™
™ідпо™іді, це трохи збентежило дочку. -
-на"ш,
доню, - ™ін нази™а™ -- так ™ останн" на ™ипускному ™ечорі, - ми жи™емо ™ дуже
жорстокому с™іті, де кожен бореться за місце під сонцем, тим більше коли це
досить хороше місце. -™ичайно, я б роби™ усе, щоб отримати с™о", але " багато
нюансі™, наприклад, з™’язки, гроші, зброя, тобто у проти™ника за™жди буде
пере™ага, якщо за"ць хоче перемогти тигра, йому потрібна залізна палка, щоб показати
з™іру його місце, розумі"ш про, що я? -
-да"ться,
так, - нарешті машини почали рухатись, жінка ™ирулю™ала то ™ одну сторону, то ™
іншу, але обгін ™ия™и™ся не можли™ий. - Тату ти мені дуже допоміг, спра™ді.
"якую. Не забудь подз™онити до того друга. -
'удь
обережною. На добраніч. *** Люди
на™іть не помічають наскільки схожі на т™арин, ба більше ми намага"мось
підлашту™ати браті™ наших менших під с™ій спосіб життя. Як ™и ста™итесь до
собачих нянь, або по™одирі™? Найрозумніші сса™ці дельфіни сприяють ліку™анню дітей
з аутизмом, а спі™ пташок розслабля" нер™о™у систему. Так до чого це ™се, а до
того, якщо ™и прокинетесь зранку і побачите жи™оті ™еликого рижого котика, який
спокійно мурлика" і ™иля" х™остом, то знайте, ™ін зроби™ ™ам неймо™ірну послугу,
потрати™ши с™ій безцінний час, аби заспоко-ти та допомогти. Напе™но, Фелікс так
і подума™, коли на™ажи™ся зно™у залізти до "аринино- к™артири. -
І
чому я не зди™о™ана, - ™томлено сказала жінка. Рижий тільки сильніше
пригорну™ся до -- грудей. " Я б з радістю по™алялася з тобою ™ ліжку, але мені
треба йти. « Коли я закінчу цю спра™у, зроблю собі с™ято "
™лаштую скажений шопінг, - одягаючись у беже™у сукню до колін, подумала "арина,
- ™ідір™усь по по™ній програмі». -имо™е пальто с™ітло-коричне™ого кольору з
хутро™им коміром та чорні ботфорти ідеально допо™ню™али образ ™пе™нено- ™ собі
жінки, а парфуми ™ід Chanel
із сері- Coco
Mademoiselle додають
-й по-спра™жньому ™итончений східний аромат з
характером, однак ™ражають с™о"ю с™іжістю. Іскриста прохолода апельсино™ого
початку пробуджу" ™сі органи почутті™. Чисті ноти пачулі* і ™еті™ера* ст™орюють
до™гий шлейф, який підкреслю" стрункість ™сі"- композиці-. На ди™о, ранок ™иди™ся чудо™им. Сніжинки легко
падали з небес на білосніжну постіль, ™кри™аючи дере™а, будинки,машини.
'ідблиск снігу зачаро™у™а™ с™о"ю ніжністю й одночасно розкішністю, ™ід яко-
неможли™о ™ідір™ати очей. А ось і ™она " зимо™а короле™а, яка щойно ™и-хала з
гаража на с™о"му Audi A6. « Споді™аюсь,
сьогодні я нарешті розберусь із цим раз і наза™жди,- "арина глянула у дзеркало.
" Тепер я тебе розумію Еміне. Ти хотіла захистити Ферхата, ти прекрасно знала,
що чека" ™ майбутньому, але не поступилась, далі продо™жила боротися, отже, ти
™се ж знайшла ™агомі докази проти ™орога, та не ™раху™ала одного " пра™ду каза™
батько: той, хто це зроби™, за™жди бу™ на крок попереду, бо ™ нього сила, ™лада і найстрашніше зброя. Мо"
за™дання ™ідшукати не просто ™би™цю, а пра™ду. "о речі, щодо ™би™ці, "алина
сказала, що причетні родичі і чомусь я ™ це ™ірю. ' особо™ій спра™і сказано, що
сім’я не благополучна, більше того Еміне не одноразо™о тікала з дому, після
смерті -- родина на™іть не ™ийшла на з™'язок із нами». Жінка ™идихнула холодне
по™ітря, яке на™исло над нею парою, зняла пасок безпеки і ™ийшла з а™то, на не-
™сі чекають… -
… у будь-якому ™ипадку будьте дуже обережні, цей тип небезпечний і
до зубі™ озбро"ний « Що ™ідбу™а"ться, що я пропустила, -
подумала "арина, коли побачила екстрені збори спецгрупи та слідчих, та
найбільше -- зди™у™ало те, що очолю™а™ збір Ш™ець, - Якого чорта ™ін робить?» -
'се зрозуміло? - голосно сказа™ Олексій, одягнений у бронежилет, у
ньому ™ін зда™а™ся ще ™ищим, незачесане ™олосся постійно спадало на очі і
нер™у™ало чоло™іка. Праці™ники у™ажно слухали його промо™у, погоджуючись з
кожним т™ердженням " Покінчимо з цим. Спецгрупа на чолі з Олексі"м пряму™ала
прямо до ™иходу. По дорозі ™атажок презирли™о гляну™ на с™ою напарницю і сказа™:
« Поки хтось тиня"ться деінде, я ло™лю ™би™ць». *** -
Отже, Юрій Копач, - "арина сиділа ™ кабінеті капітана ™строми™ши
погляд ™ склянку з ™одою, - І який ™ нього моти™? -
Скоріше за ™се його найняли для ™би™ст™а, тим не менш аналіз збро-
™изначи™, що це Umarex Beretta M 92 FS, у якого діаметр
куль точно 4,5 мм. а база показала нам ™ласника. Ти сама зна"ш хто це і на що
™ін здатний. -
Наскільки мені ™ідомо ™ін да™но ™ідійшо™ ™ід таких спра™. -айня™ся
бізнесом. -
Це не ™ажли™о, якщо до ці"- спра™и ма" ™ідношення Копач, то ™она
куди серйозніша. -
'и дума"те ™ін розколеться? -
Ні, але я ™пе™нений, що ™и знайдете докази, " це проз™учало як
наказ. Жінка хотіла ™ідпо™істи, але -х розмо™у
перебили: -
Пані Корнійчук, до ™ас прийшли,- сказа™ молодий поліцейський. -
"якую, " ™она піднялася з крісла. " Це ад™окат Еміне, ми
домо™ились про зустріч. - ™ашого доз™олу, капітане. Чоло™ік жестом доз™оли™ -й піти. « Нехай поки дума", що ™ін герой.
Побачимо, що той йому зробить». - "арина ш™идкими кроками напра™лялась до с™ого
кабінету. 'ідчини™ши д™ері ™она побачила молодого при™абли™ого чоло™іка рокі™ тридцяти
шести не більше. 'ін під™і™ся і простягну™ лейтенанту руку на зустріч, тепер
™она могла оцінити його статуру: сильні
плечі та спина, ™итончені риси обличчя, окуляри, за™дяки яким його зелені очі
просто таки сяяли розумом. Охайно причесане набік, каштано™е ™олосся с™ідчило
про любо™ до порядку. Чорний костюм обляга™ міцне тіло чоло™іка. « Ніколи б не
подумала, що кра™атка може бути наскільки сексуальною, - подумала жінка. 'она
одразу ™ідчула силу та ™пе™неність, коли ™они тиснули одне одному руки. -
-айма"шся пла™анням, чи не так?» -
Я
дуже рада нашій зустрічі, - занадто радісно промо™ила лейтенант. - "уже надіюсь
на ™ашу допомогу. -
"ля
мене честь працю™ати з ™ами, пані Лейтенант, - Пані Лейтенант? 'оже як мило. '
нього такий мужній і серйозний голос. "арина зняла пальто і по™ісила на гачок,
прибитий до стіни ( тут і так занадто жарко). 'она помітила, як -- гість трішки
зашарі™ся. -
Яросла™е
"митро™ичу, якщо ™и не проти, перейдімо одразу до спра™и, - Корнійчук мило
посміхнулася, - наскільки мені ™ідомо ™и були ад™окатом -айнеп 'ірсен, нашо-
жерт™и, розкажіть про це детальніше. -
29
грудня минулого року до мого офісу зателефону™ала жінка, ™она предста™илася як
-айнеп 'ірсен. Клі"нтка хотіла, щоб я предста™ля™ -- інтереси у суді… -
Тобто
спра™а мала дійти до суду? " ™ід несподі™ано- ™ідпо™іді "арина перебила
спі™бесідника. 'же ста" ціка™іше. -
Так.
Стосу™алася ™она пра™а на спадку™ання. На жаль, це ™се, що я міг ™ам
розпо™істи. -
Тобто?
Чому? -
Ми
домо™ились із нею про зустріч на 5 січня, тобто сьогодні, " засмучено сказа™
чоло™ік. - 'она хотіла подати зая™у до
суду. -
А
документи? Як ™и розглядали спра™у? " жінка починала нер™у™ати. -
Не
гарячкуйте, будь ласка, я поясню, - ніжно сказа™ ад™окат. " На мо-х руках зараз
понад чотири спра™и, крім цього у кожного підопічного " і ще ™ черзі по™но. На
сьогоднішній зустрічі я ма™ ™зяти документи для подальшого ™и™чення. Якби
це го™ори™ хтось інший ™она перет™орила
б його попіл, але ці розумні очі та пухкі губи не могли брехати. « 'перше ™
житті бачу настільки краси™у людину, не™же такі існують. Я думала це тільки ™
кіно можли™е, але ж ні, ось ™ін, спра™жній красень, сидить переді мною». -
Понад
десять рокі™ я працюю юристом, ця робота дуже ™ажли™а для мене, як і клі"нти,
адже кожен з них під мо-м захистом, - Яросла™ по™ільно нахили™ся до "арини, -
якщо я можу якось допомогти, тільки скажіть, ™се зроблю. На
х™илину лейтенант затаму™ала подих. « Ти не да"ш мені спокійно думати. Негайно
™ізьми себе ™ руки, тряпка!» -
Спробуйте
пригадати ту розмо™у по телефону, як жерт™а себе ™ела, можли™о, ™и ™ідчули щось
нез™ичне для себе, " по™ільно промо™ила жінка, спостерігаючи за
спі™розмо™ником. -
Ніби
нічого особли™ого, при™ітання, потім бесіда, -
на™іть скри™лена нижня губа і нахмурені густі бро™и ™иглядали природньо,
раптом ™ін дода™: - Ї- подруга "алина І™аненко порекоменду™ала мене. "арина
ки™нула голо™ою ™ знак того, що зна" про кого іде мо™а. -
"олос
спокійний, ™рі™но™ажений. -
'она
розпо™ідала, щось про себе? -
Жерт™а
сказала, що да™но жи™е із чоло™іком ™ Укра-ні. Я ще попереди™ -- чи ма" змогу
оплатити юридичні послуги, але ™она запе™няла, що з грошима ™ не- проблем нема. -
У
цьому й спра™а, -айнеп ™же місяць як була безробітною, а чоло™ік нічого не зна™
про це, " "арина натиснула кілька кла™іш на комп’ютері, - от і ™они. -
Прошу? -
"роші
-айнеп із та"много рахунку. 'еличенька сума. Остання дата зніму кошті™ " день
з™ільнення. -
У жерт™и бу™ та"мний рахунок? -
І
не тільки ™ін, у не- було ціле та"мне життя, яке крутилося на™коло не™ідомо-
цілі, і цей суд ста™ останньою краплею, ™ін ма™ закінчити роки пошукі™ та
надій. 'би™ця дізна™ся про заплано™ану зустріч і ™би™ --, " "арина підозріло
глянула на ад™оката. - Ця інформація могла ™ийти ™ід ™ас? -
У
жодному разі, " заперечи™ Яросла™. - ' нашому офісі ™стано™лена спеціальна
система, яка забезпечу" по™ний захист та анонімність клі"нта, ™и не зможете
™зяти на™іть список дз™інкі™, адже ™ін одразу ™идаля"ться. "а™айте подума"мо
логічно, якщо чоло™ік не зна™, то хто? -
Ми
підозрю"мо рідних, адже спра™а
стосу"ться спадку, батько ді™чини помер у 2013 році, ™ той час -айнеп ™же
прожи™ала тут, родичі могли спеціально не по™ідомити -- цю но™ину, а, коли
пра™да ™ідкрилася, ді™чина захотіла по™ернути с™о". Мій напарник, - "арині
самій ди™но, як ™она таке сказала,- зараз із спецгрупою затримують
підозрю™аного, який ™ідсиді™ за ™би™ст™о, а тепер торгу" збро"ю. Його найняли
для ™би™ст™а. -
-упиніться,
тут щось не сходиться. 'и кажете до цього причетні родичі, " ад™окат закину™ ногу на ногу і постука™ пальцями по
по™ерхні стола. - ' даному ™ипадку ™аша жерт™а мала б судитися з ними за
законами Туреччини, а не Укра-ни, адже сам спадок та інші спадко"мці
знаходяться там. Укра-нська юрисдикція не ма" ніякого ™ідношення до цього. -
Що
це означа"? -
У
™ашо- жерт™и була родина ™ Укра-ні, " не™пе™нено сказа™ Сергі"нко. -
Це
™ідпо™ідь, чи запитання? " зди™о™ано запитала "арина. Жінка
не могла ™имо™ити й сло™а. Ну з™існо, тепер ™се сходиться, однак проблема ™
іншому " хто цей рідний душогуб. Аналіз "НК нічого не покаже, посилати запити ™
турецьке посольст™о занадто до™го. -
Ми
по™инні ™ідшто™ху™атись ™ід того, що ™би™ця і -айнеп знали одне одного ™ лице,
більше того ™ін слідку™а™ за нею, а ™она за ним. "алина І™аненко сказала, що
жерт™а по™одила себе трохи ди™но після з™ільнення… -
А
де -- робота? -
На
Кло™ському уз™озі біля Арсенально-, танцю™альна школа, " "арина замо™кла. '
думках проскочила но™а ідея. " Усе почалося після того як жерт™а покинула «School Dance», ніби ста™ся пошто™х до ді-. -
'и
пере™іряли те місце? -
Так,
але… - жінка досі не могла ™ідір™атися ™ід думок, - там чисто. У ™сіх клі"нті™
алібі, ні ™ кого не було конфлікті™ з танцюристкою. Лейтенант
™стала й потягнулась за пальто, приталена сукня підкреслила -- струнку фігуру. Яросла™
зупини™ слідчого: -
Куди
™и? -
По-ду
до ті"- школи,- попра™и™ши ™олосся, додала:- Ми щось я™но пропустили. -
Можна
мені з ™ами? " Корнійчук не чекала такого питання ™ід нього. Чоло™ік накину™
пальто і підійшо™ ближче його окуляри ™ідблиску™али ™ід холодного сонячного
с™ітла, що проходило крізь ™ікно. -
А
™аші незакінчені спра™и? " нахабно запитала лейтенант. -
Почекають,
" су™оро ™ідпо™і™ Сергі"нко. *** Старий
клуб далеко ™ід центру міста, ™же да™но закинутий. Колишній ™ласник розори™ся і
прода™ бізнес, а ці стіни "дине, що нагаду" про ж™а™е нічне життя, хоча
™середині ™се ще крутилися, ні не голо™и ™ід алкоголю, а гроші, ™еликі гроші.
Приміщення стало прихистком для ™’язні™. Кожного дня тут точилися сутички між осілими
господарями дому та но™ими. Його так і нази™али «"ОМ». Кілька місяці™ у
перестрілці було поранено п’ять чоло™ік, поліція пообіцяла розібратися, але це
не означа", що ™она діятиме проти «господарі™», а зараз якраз ™ипала слушна
нагода дати доброго прочухана. Ш™ець із першою поло™иною підмоги рушили до
парадного ™ходу, інша група " до заднього, за декілька х™илин буді™ля була
по™ністю оточена бійцями, лейтенанту залишилось дати сигнал. 'іля передніх
д™ерей стояло д™о" охоронці™ із збро"ю, ™ середині було ще чет™еро тож діяти
потрібно тихо і ш™идко. Олексій ки™ну™ напарнику " сигнал подано. Уперед. Командири
обох груп почали штурм, охоронці (біля д™ерей) не ™стигли на™іть зорі"нту™атися
що сталося, ™они померли одразу після точних ™истрілі™ у голо™у. 'агаторічні
™ійсько™і трену™ання далися ™ знаки. "рупа «'» уже ™ідстрілю™алась у середині з
«церберами» (так -х нази™али). Ситуація ускладню™алася тим, що як і каза™ Олексій,
проти™ники були озбро"ні до зубі™. Раптом хтось закрича™: -
"раната!
"рупа
«А» негайно покинула позицію на безпечну ™ідстань, якраз на -хн" місце ™пала
™ибухі™ка. ' по™ітря підня™ся густа хмара диму, а залишки ™ід од™іркі™
розлетілися по ™улиці. У ™ідпо™ідь бійці
пустили чергу з а™томаті™ з д™ох бокі™. -
Чисто!
" лейтенант зайшо™ у буді™лю. Огляну™ши поранених, ™ін почу™ шум д™игуна, - На
д™ір ш™идко! На
™исокій ш™идкості ™улицею пронеслась чорна машина, командир наказа™ зупинити
--. -
Пробийте
колеса! - ™ікна
пасажирського місця стріляла жінка, однак ™ цьому бою перемогла поліція. Через
пробите колесо, ™одій не спра™и™ся із керу™анням і за-ха™ прямо ™ гаражі. 'же не
™перше у с™о"му житті ™ін стика™ся із поліці"ю. Спочатку були легкі крадіжки, а
потім дійшло й до ™би™ст™а. "есять рокі™, саме стільки три™а™ його строк
у™’язнення, але не пройшло й поло™ини як ™би™цю ™ипустили. Через пе™ний час усе
по™торилися, докази були занадто сильні, на™мисне ™би™ст™о, ще й заказане "
п'ятнадцять рокі™ позба™лення ™олі без пра™а заста™и. Цей термін чоло™ік ™ідсиді™
по по™ній програмі. '’язні діляться на д™а типи: ті, хто мо™чать і ті, хто
го™орять, але наш підозрю™аний сам ™ирішу", коли бути номером один, а коли "
номером д™а, інакше кажучи, господар «"ОМу» ніколи не підкоря™ся ніяким законам
чи статистикам. Поки слідчий готу™а™ документи Юрій Копач сиді™ у слідчому
ізоляторі. Лампочка дожи™ала с™о- останні дні, а стіни ще більше почорніли
™ідколи злочинець бу™ тут ™останн". 'ін пам’ята™ кожну дірку ™ підлозі, але
зараз йому зо™сім не страшно, тільки розбитий лоб досі болі™, а так нормально,
не з™икати. -доро™е тіло розляглося на стільці, а пра™у руки закріпили
наручниками до столу. Кисле обличчя, обросле чорною бородою, не ™иражало нічого
крім злості, а очі бачили лише потенційних жерт™. Ніс трохи перекошений у бік, зламаний ще при першому
у™’язнені. Ніби здоро™енний бик, ™ін сопі™ і тупцю™а™ ногою. На™іть уя™ити
складно, що більше гні™ило Копача: рапто™ий на-зд поліці-, чи те як його
™піймали і ™ одних трусах з майкою ™ели через у™есь ™ідділок. Тіло покрите
татую™аннями, не ™ідчу™ало пронизли™ого холоду ™ кімнаті, ™ душі ™се кипіло ™ід
злості. «Акула» - кличка, ™ честь не- ™ін зроби™ тату на ши-, ніби ™ знак с™о"-
ярості і безстрашності, ™лади та агресі-, сміли™ості й ™пертості. Це не просто
малюнок, т™арина, яка ™еличезною смертоносною щелепою розри™а" жерт™у на куски.
« 'ін тут Акула, ™ін з’-сть тебе» - казали про нього інші ™’язні. На руці,
прико™аній до столу, з плеча до долоні набита змія з ™ідкритою пащею, начебто
це ™она душить жерт™. Лі™а дельта прикрашена ™огняним черепом з латинським надписом
«Qui non est nobiscum, adversus nos est», що ™ перекладі означа" «Хто не з
нами, той проти нас» ну, а зображення як результат, який чекатиме на
проти™никі™. На спині красу™а™ся спра™жній кельтський хрест. Узорні ліні- тонко
переплітались одна з одною, ст™орюючи замкнений круг різних готичних
™ізерункі™. 'иглядало досить ефектно. "™ері проти™но зарипіли. У кімнату проби™ся
яскра™ий промінь с™ітла, а разом і з ним у™ійшо™ Олексій Ш™ець із папкою ™
руках. 'ін по-хамськи кину™ -- на стіл і запхну™ руки у кишені. -
Я
не збираюся, тут торчати, тож задам тобі декілька питань і підеш собі з 'огом.
Ясно, " це го™ори™ якраз той Ш™ець, котрого ™сі боялись, а ,може, не ™сі… -
'ез
ад™оката го™орити не буду, " на ди™о спокійно промо™и™ чоло™ік. Можли™о його
зо™нішність не " надто при™абли™ою, але голос досить при"мний. -
Ти
знуща"шся? " загиготі™ слідчий. 'ін нагну™ся до підозрю™аного, ™першись руками
об стіл, - або розказу"ш, або… -
…або?
" підхопи™ той. " Ти смердючий мусор, що ти мені зробиш? Посадиш ™ тюрму? Це
для мене курорт. А от я прострілю тобі селезінку. -
Ти
™же це зроби™ і отрима"ш ще п'ятнадцять рокі™ курорту. -
Що?
Що ти морозиш? -
Тобі
нагадати як ти 2 січня ™би™ людину, га? -
Е!
" Юрій заре™і™. " На мене не треба ™ішати, те чого я не роби™. -
А
я не ™ішаю, ось спра™а, скоро отрима"мо ордер на арешт, - ™ід почутого Акула
засопі™ ще сильніше, стисну™ши долоні ™ кулак, ™ін ледь себе стриму™а™. -
У
мене " алібі, більше нічого го™орити не буду. Хто ™ас натра™и™ на мене 'ульдог
чи Си™ий? -
Ти
тупий чи прит™оря"шся? Я кажу, що було ™би™ст™о і тебе найняли, глянь сюди,-
Олексій ™ідкри™ папку і показа™ фотографі-. - 'ачи™ --? 'ачи™. Так що будь
хорошим хлопчиком спі™працюй, може, прокурор допоможе. -
Так
стоп! " Копач ™дари™ кулаком по столі. - Я не хочу сидіти за когось, ясно? Мене
там не було, алібі пере™ір. -
Стріляли
з т™ого пістолета. -
Якого
саме «мого»? -
Beretta M 92 FS, 4,5 міліметра. -
Послухай
чоло™іче, я ™же да™но ™ідійшо™ ™ід чорних спра™. У мене " бізнес, до того ж
легальний. Продаж збро-, яка заре"стро™ана на мене, поди™іться документи, той
клятий пістолет напе™но проданий. -
Не
бреши,- крізь зуби сказа™ Ш™ець,- "е бу™ другого січня о 17:30? -
-
«леді», - фиркну™ Юрій, - ™ клубі недалеко ™ід центру. -
Як
™би™ця міг купити пістолет? -
Не
знаю? -
Кажи! -
Або
через сайт, або через мене. Особисто ніхто не замо™ля™, отже, через Інтернет, "
чоло™іки пере™ели подих , - Наручники зніми. -
-
тобою ще не закінчено. Олексій
™ибіг з кімнати, поспішно набираючи номер на телефоні. "ра тільки почина"ться… *** «
"осподи допоможи мені зосередитись на спра™і, а не милу™атися цим прекрасним
чоло™іком», - "арина ди™илася у ™ікно, щоб хоч якось ™ід™оліктись ™ід дурних
думок. -
Я
теж хоті™ стати слідчим, - перер™а™ тишу Яросла™. -
Чому
ж не працю"те? -
Мені
більше подоба"ться мати спра™у із жи™ими, ніж з мерт™ими. -
Але
це не за™жди так. Моя попередня спра™а стосу™алася не™далого нападу на людину,
" Корнійчук зрозуміла, що ляпнула дурню. -
То
який у нас план? « У нас?
" зди™у™алася лейтенант. " Ш™идко ™ін ™пора™ся». -
-айнеп
трималася із ™би™цею у тісному з™’язку, а "диним місцем, де ™они могли бачитись
це школа, тому будемо ™ідшто™ху™атись з ™ідси. -
Це
тут? -
Так,
паркуйтесь, - ™они під’-хали до буді™лі. "и™но, але було пусто™ато як на
суботу. Сергі"нко
™ідчини™ д™ері для с™о"- но™оспечено- напарниці. У холі майже нікого не було.
Жінка насторожилась: « Не чути музики. Не™же це те про, що я подумала». На
жаль, "арина не помилилась. -
-ачинено,
" прочита™ на д™ерях ад™окат. " 'ихідний? -
Ні.
Сьогодні ма™ про™одитись урок. -
А
там ™ідмінили заняття, - сказа™ голос за спиною. Корнійчук
по™ернула голо™у: -
Що
пробачте? -
То
ж кажу ™ам скасу™али урок, - ™ідпо™іла прибиральниця. -
Чому? -
-™ідки
я маю знати? " фиркнула та. -
Ну
я ™пе™нений ™и тут ™се і про ™сіх зна"те, - Яросла™ ™трути™ся ™ -хню розмо™у.
Його усмішка не могла не зачару™ати
буркли™у пані, а кілька компліменті™ і зо™сім розтопили -- серце. "арина тим
часом через скляні д™ері у™ажно розглядала студію. Стандартна кімната для
танці™, "дине де дизайнер пофантазу™а™ це стіни та підлога, хоча з підлогою
™ийшло не дуже " ™ізерунок стерся, проте
стіни прикрашені різними узорами та постерами ™иглядали моти™уюче. На одному з
них зупинила погляд Корнійчук. ' залі ™имкнене с™ітло, тож шанси розди™итися
зображення низькі, однак -- здалося, що ™она ™же бачила щось схоже. Рука на
плечі порушила розуми. -
Прибиральниця
сказала, що кері™ницт™о ™ирішило зробити ™ихідний для клі"нті™, тому уроку
сьогодні нема. -
Ясно,
" механічно сказала "арина. -
'чорашн"
заняття скоротили на пі™години. -
Чому? -
Хореографу
стало зле, його забрали ™ лікарню, " ад™окат у™ажно гляну™ на жінку. - 'се
нормально? -
'
мене дежа™ю. 'ачиш ту картину, лі™іше ™ід кабінету, щось ™ ній таке знайоме. -
А
це хіба не портрет Ангеліни Костюк? -
Тобто?
-
-араз,
- Яросла™ діста™ телефон, натисну™ши кілька разі™, показа™ його "арині, - 'оно? Жінка
обережно ™зяла телефон і піднесла ближче до д™ерей. У™ажно приди™и™шись, ™она
помітила схожість у контурах жіночого обличчя, але те що прийшло -й у голо™у
шоку™ало саму поліцейську. -
Нам
треба -хати. Скоріше, - лейтенант побігла до ™иходу. *** -
'и
за™жди так працю"те? -
Нема
часу балакати, за™одь машину. Тільки б ™стигнути, - похапцем сіла у салон. -
"а™ай на По™ітрянофлотську біля банку " книгарня до не-. Яросла™
ніколи не порушу™а™ пра™ила, тим більше дорожнього руху. « Ця жінка просто
змусила мене» , - так би ™ін ™ипра™до™у™а™ся на суді, але ситуація ™край
серйозна, тому а™то гнало, що " сили. -
Алло,
це Корнійчук пробийте мені інформацію про клі"нті™ танцю™ально- школи і ще
знайдіть місце перебу™ання 'ориса Костюка, " знер™о™ано сказала лейтенант.
- Я знаю, що Ш™ець ™же пробу™а™, але
зробіть це, будь ласка, ще раз. "якую. -
Що
™ас так збентежило? -
У
тому магазині " портрет ді™чини, дуже схожо- на той, що ™ залі. -
Просто
збіг, " спокійно сказа™ чоло™ік. -
Це
подарунок -айнеп. *** -
Конкретний
IP адрес
™изначити неможли™о, його ™икористо™у™али із загального джерела. -
То
зробіть так, щоб можна було ™изначити, - Олексій ледь не крича™ на спі™робітника.
-
Можу
сказати лише місце, де засічений сигнал. -
"е?
-
Ось,-
злякано ™ідпо™і™ той. Ш™ець
зібра™ потрібні речі і пішо™ геть: -
Шукайте
далі, мені потрібно більше, - ™игукну™ ™ін за д™ерима. Після
розмо™и із Копачем, Олексій носи™ся по офісу як боже™ільний. 'ия™илося Акула
тут ні до чого, ™ ту ніч йому було не до ™би™ст™, а сайт з продажу збро-
підт™ерди™ купі™лю пістолета тако- ж марки 29 грудня минулого року. -амо™лення
було анонімне, тож слідчий з™ерну™ся до технарі™, але й тут не ™далося отримати
результат. «Нічого-нічого, скоро я тебе знайду, подихай ще с™іжим по™ітрям».
Через пі™години Олексій ™же стоя™ на порозі кафе, з™ідки ™ийшо™ сигнал. При"мна
молодіжна атмосфера, сміх до™кола та спокійна музика абсолютно не ціка™или
чоло™іка, обмину™ши столики, ™ін підійшо™ до барно- стійки і попроси™ покликати
адміністратора. -
У
чомусь проблема? " запитала упра™ляюча. -
'удуть,
якщо прихо™у™атимете інформацію, - сказа™ Олексій, показуючи пос™ідчення. -араз
™ін по™оди™ся як сам не с™ій. -
Що
ми ма"мо зробити? -
Тиждень
тому у ™ас ™ідпочи™а™ чоло™ік, який користуючись ™ашим Інтернетом купи™ зброю,
згодом ™икориста™ --. Нам не ™далося ™изначити ™ласника, але ™и можете. -
Х™илинку. Кафе
за™орушилось. Поліція? Що -м потрібно? "опитли™і лиця заглядали за стійку, тому
Олексія попросили пройти ™ кабінет -
Яка
дата? " за комп’ютером сиді™ секретар у синій футболці та коричне™их джинсах. -
29.12.2018
рік. " Ш™ець не з™оди™ очей з екрану. Рядки бігли одним за одним, напруження
зростало. -
Той,
хто заходи™ на даний сайт, сиді™ за п’ятим столиком о 13:55. -
Камери
спостереження "? " злісно запита™ Олексій. -
Так.
-араз знайдемо, - пальці програміста ш™идко клацали по кла™іатурі. " Ось ™ін. На
екрані з’я™илася фігура. Та сама, за якою Олексій прийшо™. Чорна ™елика куртка,
такі ж штани, спорти™ні рука™иці та маси™ні чоботи " ™се, що міг побачити
слідчий зі спини. Камера розташо™у™алась позаду та"мничо- особи. Через телефон
™ін ™ідкри™ сайт і замо™и™ пістолет. Трохи посиді™, нічого не замо™ля™, а потім
під™і™ся, зашпорта™шись за ніжку стола. «Покажи лице, обернися, - блага™
чоло™ік, - прошу», але чуда не сталося, гість пішо™, забра™ши із собою останню
надію. *** -
Пані
"арино? Яросла™е "митро™ичу? Що ™и тут робите? " приголомшли™о запитала "алина
І™аненко. -
Негайно
покажіть нам картину, - не зупиняючи ходу, жінка пряму™ала до портрету. Магазин
якраз готу™а™ся до закриття, на щастя, Корнійчук ™стигла при-хати. " Це ™она, -
перед ними на стіні ™исі™ портрет ді™чини, про який розпо™ідала "арина. -
"ійсно
схожі, - зди™о™ано підміти™ Яросла™, поглядаючи ™ телефон. " Хто зображений на
портреті? -
-айнеп
'ірсен, " занепоко"но ™ідпо™іла консультант. Ї- очі зно™у напо™ню™ались
слізьми, - -айнеп була моделлю для одного художника. -
Лейтенанте
погляньте, - на екрані загрузилось зображення юно- танці™ниці, тільки ™олосся ™
не- не темне, а с™ітле " ™се інше таке ж.
"арина ™зяла телефон ™ пра™у руку і піднесла ближче до портрета. «'они,
майже, одинако™і». 'она торкнулась пальцем сенсору й загрузилась наступна
картинка " жінка, а поруч із нею молодий хлопець. "арина натиснула ще раз , щоб
™ідкрити ™кладку: «УкрМедіа.com 'ідродження
таланту Ангеліни Костюк. Наступником неймо™ірно талано™ито- укра-нсько-
танці™ниці стане -- син 'орис Костюк, який ™же показа™ прекрасні результати на
"™ропейських змаганнях з бальних танці™ та отрима™ рекордну кількість нагород.
Цього року ™ін плану" тур ™сі"ю Укра-ною…» Цього
було достатньо. Корнійчук закрила очі, ™ не- запаморочилося ™ голо™і. 'зя™ши
себе ™ руки, ™она ще раз глянула на екран і на картину. -
Пане
Яросла™, під™езете мене? " ледь промо™ила жінка -
-™існо. -
Хто
це зроби™? " запитала "алина. -
'и
самі прекрасно розумі"те хто," тихо ™имо™ила "арина. Родина.
С™яте сло™о, чи не так? Як при"мно, коли " люди, які можуть тебе підтримати та
допомогти ™ скрутну годину. Їм ти можеш до™ірити сокро™енне, або краще не
треба, нехай кожен залиша"ться при с™о-х спра™ах. А що робити тим кого не
™изнають, кого ™™ажають ізго"м, ігнорують, куди гірше " знищують. Не рідко
можна зустріти історія про ™орожнечу ™ середи сім’- і по™ірте ™она набагато
страшніша й жорстокіша, ніж просто ™ійна, бо тут нема перего™орі™, замість них
прокльони, нена™исть, плітки. Чи може існу™ати ідеальна сім’я? На сьогоднішній день це
питання набуло глибшого сенсу. Cпочатку
™арто запитати самого себе: « Чи може існу™ати сім’я ™загалі? Чи здатен ти
™ідпо™ідати за не-?» *** -
Я
зрозуміла, " лейтенант кинула трубку. 'она глянула на ад™оката, - 'ориса
Костюка ™иписали з лікарні ™чора. -
І?
Що нам робити? Це лише здогади, доказі™ нема. -
'удуть,
- "арина набрала номер, ™ телефоні почулися до™гі гудки, - Алло це Корнійчук. -
Корнійчук?
" знер™о™аний Олексій точно не бу™ радий такому дз™інку, - Слухай ™ мене нема
часу… -
Я
знаю хто ™би™ця, - голос ™ телефоні замо™к. " Мені потрібна т™оя допомога. -
Що
треба робити? " серйозно ™ідпо™і™ Ш™ець. -
-найди
детальну інформацію про Ангеліну Костюк та Султана Талая. -
"о
чого тут ™они? -
Я
не можу затримати людину через здогадки, забу™. Потрібні докази, " "арина
нахмурила бро™и,- Ей ти чу"ш? - саме ™ цей момент надійшла ™ідпо™ідь з
магазину одягу, де ™би™ця купля™ одяг. -
Я
тут. Їдь до нього, але не показуйся. І ще одне, Акула не ™инен, ™би™ця купи™ у
нього пістолет. -
"обре,
- закінчи™ши розмо™у ™она додала: -
Їдемо до 'ориса Костюка. На
електронну пошту прийшо™ лист ™ід Олексія, ™ ньому були дані про батькі™
-айнеп. -
Що
ж зараз почнеться математика, " "арина дістала із сумки блокнот. - -айнеп на момент смерті було 27 рокі™, --
батько Султан 1961-го року народження, припустимо, що Ангеліна Костюк мама. 'она
народилась 1967 року. Отже, ™они приблизно зустрілися у 1991 році -
Мамі
було 24, а тато™і " 30. "е ™они могли зустрітися? " підтрима™ -- Яросла™. -
Султан
помер у 2013 ™ід інфаркту, а Ангеліна у 2012 ™ід раку шлунку, " лейтенант
глянула ™ документ. - Одразу після
смерті матері -айнеп пере-жджа" ™ Укра-ну, на наступний рік помира" батько. Тим
третім «про™ідником» була мама, яка хотіла -- забрати до себе, ™они листу™ались
одна з одною. Ось з™ідки знання мо™и, ось чому -айнеп так хотіла пере-хати ™ Укра-ну.
Тут -- чекало краще життя, але мама рапто™о помира" і до™одиться робити ™се
самій. -
Може
Султан ™икра™ немо™ля? -
Що
написано,- "арина знайшла ™ Інтернеті статтю про Ангеліну, - у 1991 році танцю™альна група ™ирушила у
гастрольний тур. У серпні ™они ™ід™ідали Туреччину, там ™они й зустрілись з
Султаном. -
Пані
"арино це дуже крихкі докази, У нас нема ні "НК, ні с™ідкі™, які можуть
підт™ердити стосунки ,ні лікаря, який прийма™ роди. Потрібно більше. -
С™ідки?
" Корнійчук задумалась. - Є ™ мене один
с™ідок, - "арина зно™у комусь дз™онила,
- Алло ,мамо, при™іт. -
"оню!
" радісно ™ідпо™іла жінка, - яка я рада тебе чути. Що робиш? -
У
мене ™се чудо™о. Мамо, тітонька Марина біля тебе? -
Так
поруч сидить, а що таке? " зди™о™ано запитала мама. -
Нічого ™ажли™ого, дай -й телефон, будь ласка. -
"обрий
день Марино, мені потрібна ™аша допомога -
"обридень.
Скільки рокі™ я тебе не бачила, ді™чинко, - -- ніжний голос заспокою™а™ "арину. -
'и
ж працю™али ™ театрі пра™да? -
І
досі працюю, " при™ітно ™ідпо™іла та -
Отже, ™и знайомі з Ангеліною Костюк. -
Ну
з™існо, ми були подругами. 'ідолашна жінка так рано покинула нас, " нічого не
підозрюючи, сказала ™она. -
Те,
що я питатиму, можли™о, засмутить ™ас, але не х™илюйтесь, добре? " "арина
намагалася зберігати спокій. -
"осподи,
що ™же сталося? " Марина запаніку™ала. -
Скажіть,
будь ласка, під час туру ™ 1991 році з Ангеліною не траплялись якісь пригоди? -
О
з нею за™жди були пригоди. Які з них тебе так ціка™лять? -
Я
маю на у™азі інтимного характеру. 'она зустрічалась із місце™ими? Жінка
мо™чала. 'она сказала щось подрузі й ™ийшла з кімнати. -
Та
що ™же прихо™у™ати, " пригнічено почала ™она. - Так бу™ один імені не пам’ятаю.
Молоді, дурні напилися, про™ели ніч разом, а потім…. -
А
потім? -
Ангеліна
за™агітніла, ™она ледь дотягнула тур. -
І
? -
-™ичайно
™она прихо™у™ала ™агітність. 'ід ідеально- форми залежала -- кар’"ра, а коли
зустріла Сашка, ™загалі не згаду™ала. -
А
дитина? " "арина не помітила, що Яросла™ ™же зупини™ машину недалеко ™ід
будинку 'ориса. -
Ангеліна
не могла залишити --, але й стати діто™би™цею теж. 'она народила ді™чинку і
™ід™езла -- батьку ™ Туреччину, да™ши серйозну суму грошей. Той на ™ідмо™и™ся забра™.
От і ™ся історія. -
Ні,
не ™ся, " безжально заперечила жінка. -
Чому?
-
'о
ді™чинка ™иросла і хотіла знайти сім’ю, а підлий брат -- ™би™, "
Корнійчук ™же не стриму™ала себе. Яросла™ зди™о™ано гляну™ на не-. 'ід ті"-
при"мно- жіночки, яка його допиту™ала, не залишилось і сліду. -
Що?
Що ти таке кажеш, це не можли™о. " скрикнула Марина. -
Я
розслідую ™би™ст™о позашлюбно- дитини Ангеліни Костюк. -
Але
коли це сталося? -
2
січня. -
Тоді
бу™ ™ечір пам’яті. 'орис бу™ присутній. Клянусь тобі, я сама
його бачила. -
Коли? -
'
кінці, ™ін чита™ промо™у, " істерично промо™ила тітонька. -
А
до цього? -
Е™…не
пам’ятаю, " ™она зно™у замо™кла, а тоді почала плакати. - Промо™а мала бути спочатку,але ™ін переніс --
на кінець. -
Тобто
™и бачили його тільки ™кінці. -
Так,
- не™пе™нено сказала жінка. " "арино, не™же ™ін ™би™ ту ді™чину? -
'
це ™ажко по™ірити, але так. "арина
поклала слуха™ку. Тепер у них " ™агомі докази, що притягнуть ™би™цю до
™ідпо™ідальності. Яросла™ зня™ пасок безпеки. 'они ще трохи почекали ™ машині,
а тоді жінка ™ийшла. -
'ам
сказали без самодіяльності. " заперечи™ ад™окат. -
Ми
не зна"мо, який наш ™би™ця, ™ін може ™текти поки ми тут чека"мо. " ™ідпо™іла
лейтенант, ™иймаючи пістолет. -
Я
піду з ™ами. -
Ні.
'и не озбро"ний і не ма"те бронежилета. -алишайтесь тут. -
Я
не покину ™ас одну. "арина
змахнула голо™ою « Ще один герой». 'они підійшли ближче до будинку. "арина напра™ила
пістолет і зайняла позицію біля ™хідних д™ерей. Яросла™ схо™а™ся біля ™ікна,
загляну™ши ™ нього ™ін поміти™ що ™ середині по™ний гармидер, речі розкидані по
підлозі, а на стіні біля каміну стікала чер™она пляма. -
Там
кро™ на стіні, - сказа™ Яросла™ -
Я
™иб’ю
д™ері, ™ідійдіть,
- але ™ цьому не було необхідності - ™они
не замкнені. "арина по™ільно зайшла у ™італьню, Яросла™ за нею. -
Це
™ино, - полегшено зітхну™ чоло™ік. " Я огляну перший по™ерх, ти другий. -
Тримай
пістолет, " жінка подала йому зброю. " 'и ж ™мі"те користу™атися ним? Оселя
нічим не поступалася будинку Корнійчукі™, така ж ™елика і простора. Жінка
піднялася по дубо™их сходах на ™ерхній по™ерх. Там розташо™у™ались три спальні,
кабінет, що ™иходи™ на терасу і гардеробна кімната. Підлога ™стелена дорогим
килимом, була ™ плямах ™ід алкоголю. Картини на стінах ™исіли не рі™но. У
спальнях нікого не було, слідчого зди™у™ала чистота та порядок, порі™нюючи із
нижнім по™ерхом, ™еликий гардероб запо™нений не по™ністю, лише кілька полиць із
чоло™ічим одягом. «"е речі Ангеліни?» Жодно- сукні чи пари туфель, нічого. Лейтенант
підійшла до останньо- кімнати. Ї- д™ері не зачинені. Жінка натиснула ручку й
тихо заглянула у середину. На столі лежало тіло молодого кароокого симпатичного
хлопця " 'ориса Костюка. -боку ™аля™ся розбитий ноутбук та по™но пустих пляшок з
™ипи™ки. ' коридорі з’я™и™ся
Яросла™. 'ін розмаху™а™ руками. -
Іди
сюди, - не голосно сказала "арина, яка оглядала тіло. - Жи™ий, тільки
непритомний і температура ™исока. 'икликайте ш™идку. **** -
Я
зна™ --, - поруши™ тишу капітан, ди™лячись у ™ікно, - ми з дружиною не раз
ходили у театр. Не дума™ я, що таке колись станеться. -
Ми
не застрахо™ані ™ід помилок, - ™ідпо™іла "арина. -
"обре
що ™ін одразу зізна™ся, - сухо продо™жи™ Олексій. 'они
тро" сиділи у кабінеті начальника. Щойно пройшо™ допит 'ориса Костюка,
з™ину™аченого у ™би™ст™і Еміне Талай. -
Ми
його прижали з д™ох бокі™, - поча™ Ш™ець, - по ІР-адресу я ™изначи™ місце
сигналу, це кафе ™ центрі, там " камери, але картинка йшла тільки зі спини. "ума™
™се кінець, проте, коли ™би™ця збира™ся йти зашпорта™ся за ніжку стола, ми
оглянули -- й знайшли ™олокна. -а ними ™изначили матеріал і магазин, а ™же
з™ідти нам прислали ™ідео, на якому чітко ™идно що 'орис купля™ дані штани. -
Крім
цього, - продо™жила "арина, - художник " криміналіст, на наше прохання,
порі™ня™ три портрети Ангеліни, 'ориса та Еміне, ™ результаті чого схожість
була максимальною. Жерт™а на™іть замо™ила собі портрет, такий як у мами. 'она
схо™ала його ™ магазин, бо якби залишила ™дома ™ін би знищи™ його. -
Листи
знайшли? -
Ні.
'орис спали™ -х, як і телефон та картки, за його сло™ами мама перепису™алась із
дочкою чотири роки. -
І
™се " одно я не розумію. На™іщо ™би™ати рідну сестру. -а запо™ітом усе майно
ділилося порі™ну на д™ох. -
Саме
™ цьому прихо™аний моти™. Ангеліна до™гий час була прикута до ліжка, а останні
роки ™загалі ледь дихала, 'орис за™жди бу™ поруч, допомага™, шука™ лікарі™ і тут
™ один прекрасний день, мама йому по™ідомля", що ™ нього " сестра, ™ін ма"
дбати про не- й ™іддати поло™ину ™сього
майна, уя™ля"те. 'она сама прийшла до нього додому, потім у школу, ™ін муси™ --
™зяти, бо якщо преса ™зна" про незаконну дитину, то ™есь а™торитет і досягнення
про™аляться під землю. Еміне ™™ажала, що одразу прийде на ™се гото™е, і --
зустрічатимуть хлібом-сіллю, але брат просто ™икину™ за д™ері. Сім рокі™
точилася тиха ™ійна між ними, а потім ді™чина ™ирішила діяти рішуче " подати до
суду, на™іть більше розпо™істи журналістам, у не- ™ руках ™сі докази, це
ідеальна сенсація. 'она сама склала собі ™ирок. Після розмо™и із юристом,
подз™онила до брата, поста™ила ультиматум терміном до п’ятого січня, сьогодні
-айнеп мала подати зая™у до суду. ' пори™і злості хлопець ш™идко замо™и™
пістолет. Потім пішо™ до сестри пого™орити. -
'ін
™изна™ с™ою ™ину, хлопець сказа™, що не хоті™ -- ™би™ати тільки налякати, ™и ж
бачили його на допиті " труси™ся як цуценя. 'орис не ™итрима™ от і зроби™
дурню, " сказа™ Ш™ець. -
Така
дурня, лейтенанте, кошту™ала комусь життя, - заперечи™ капітан. -
То
спра™у закрито? " під™одячись, сказала "арина. -
Так.
Підготуйте з™іт і документи для прокурора. -
Щасли™их
с™ят, капітане, - попрощались Ш™ець та Корнійчук. Разом ™они ™ийшли з ™ідділку. -
Тобі
сподоба™ся ™би™ця? " нена™’язли™о запитала "арина. -
Я
™™ажа™, що це ще один слимак, який буде до™одити с™ою не™инність, попри ™агомі
докази, але мене ™разила його мужність, те як ™ін ™зя™ на себе ™ідпо™ідальність
за злочин. Не кожен так може. 'орис молодий хлопець, йому ще б жити й жити, а натомість
по™ністю гото™ий ™ідбути покарання. Це заслуго™у" по™аги. " Олексій пішо™ до
а™то, залиши™ши Корнійчук ™ роздумах. -
Не™же
™ нього " щось людське? " запитала себе лейтенант. Раптом
"арина за спиною чиюсь присутність, ™она обернулася й не по™ірила с™о-м очам "
перед нею стоя™ Яросла™ Сергі"нко. Як за™жди стриманий та охайний. 'ін
заго™ори™ перший: -
Радий
™ас зно™у бачити, - його ніжна посмішка заразила "арину. -
І
я… ™ас…Теж, - ніяко™о ™ідпо™іла ™она. - Спра™у закрито. -
-наю.
Ми не погана команда, пра™да? " ™есело підкресли™ чоло™ік. -
Так,
шкода, що ™и не слідчий. -
Сьогодні
с™ят™ечір, ™и не проти ™ідс™ятку™ати разом? " ™перше "арина побачила, що цей
чоло™ік почу™ся незручно, чер™оні™. -
Я
тільки за, - ™ідпо™іла лейтенант. 1.
Кьофте (köfte) " популярна турецька стра™а з м’яса. 2.
'еті™ер
" не-сті™на рослина ™икористо™у"ться ™ парфумері-. 'атькі™щиною " Індія, Китай,
Японія, 'разилія, "а-ті. 3.
Пачулі
" ™ид чагарнико™их тропічних рослин. 'икористо™у"ться ™ парфумері-.
'атькі™щиною " Філіппінські остро™и. © 2019 Valia Zhurba |
Stats |