Вже не ™д™охA Poem by Akey
'же не ™ д™ох
Так манили т™о- губи і ™олосся золоте, Не можу й досі я забути, те небо голубе. Коли йшли з тобою ™д™ох, С™ітанок зустрічали, коли на 'ерегу усіх морі™, разом і мо™чали. Хіба ця мо™чазли™ість бідою й стала, Крахом ™се пішло на дно. 'же не було ні с™ітанку Ні морі™ з тобою ™д™ох, - кимось іншим ранок зустрічала, - кимось іншим йшла по морському дну. Однак я й досі пам'ятаю, як -устрічали ми ранко™ою зорю. Я досі буду пам'ятати, шлях той темний, ' кінці якого лише про™ал і Коли останній промінь занепа™. Тебе ™же ніколи не забуду. Як не забуду ті"- й краси Яка з™алила мене на дно Океану помутнілого наза™жди. © 2023 Akey |
Stats
64 Views
Added on October 25, 2023 Last Updated on October 25, 2023 |